Hebreus 10
1 Porque, tendo a lei a sombra dos bens futuros, e não a imagem exata das coisas, nunca, pelos mesmos sacrifícios que continuamente se oferecem cada ano, pode aperfeiçoar os que a eles se chegam.
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
2 Doutra maneira, não cessariam de se oferecer, porquanto, purificados uma vez os ministrantes, nunca mais teriam consciência de pecado.
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
3 Neles, porém, cada ano se faz comemoração dos pecados.
Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,
4 Porque é impossível que o sangue dos touros e dos bodes tire os pecados.
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
5 Pelo que, entrando no mundo, diz: sacrifício e oferta não quizeste, mas corpo me preparaste;
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
6 Holocaustos e oblações pelo pecado não te agradaram.
Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
7 Então disse: Eis aqui venho (no princípio do livro está escrito de mim), para fazer, ó Deus, a tua vontade.
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
8 Dizendo acima: sacrifício e oferta, e holocaustos e oblações pelo pecado não quizeste, nem te agradaram (os quais se oferecem segundo a lei).
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
9 Então disse: Eis aqui venho, para fazer, ó Deus, a tua vontade. Tira o primeiro, para estabelecer o segundo.
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
10 Na qual vontade somos santificados pela oblação do corpo de Jesus Cristo, feita uma vez.
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
11 E assim todo o sacerdote aparece cada dia, ministrando e oferecendo muitas vezes os mesmos sacrifícios, que nunca podem tirar os pecados.
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
12 Mas este, havendo oferecido um sacrifício pelos pecados, está assentado para sempre à dextra de Deus;
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
13 Daqui em diante esperando até que os seus inimigos sejam postos por escabelo de seus pés.
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
14 Porque com uma oblação aperfeiçoou para sempre os que são santificados.
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
15 E também o Espírito Santo no-lo testifica, porque depois de haver antes dito:
Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
16 Este é o concerto que farei com eles depois daqueles dias, diz o Senhor: Porei as minhas leis em seus corações, e as escreverei em seus entendimentos: então diz
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
17 E jamais me lembrarei de seus pecados e de suas iniquidades.
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
18 Ora, onde há remissão destes, não há mais oblação pelo pecado.
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
19 Tendo pois, irmãos, ousadia para entrar no santuário, pelo sangue de Jesus,
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
20 Pelo novo e vivo caminho que ele nos consagrou, pelo véu, isto é, pela sua carne,
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
21 E tendo um grande sacerdote sobre a casa de Deus,
маємо й Великого Священика над домом Божим, —
22 Cheguemo-nos com verdadeiro coração, em inteira certeza de fé; tendo os corações purificados da má consciência, e o corpo lavado com água limpa
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
23 Retenhamos firmes a confissão da nossa esperança; porque fiel é o que prometeu.
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
24 E consideremo-nos uns aos outros, para nos estimularmos à caridade e boas obras:
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
25 Não deixando a nossa reunião, como é o costume de alguns, antes admoestando-nos uns aos outros; e tanto mais, quando virdes que se vai chegando aquele dia.
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
26 Porque, se pecarmos voluntariamente, depois de termos recebido o conhecimento da verdade, já não resta mais sacrifício pelos pecados,
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
27 Mas uma certa expectação horrível de juízo, e ardor de fogo, que há de devorar os adversários.
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
28 Quebrantando algum a lei de Moisés, morre sem misericórdia, só pela palavra de duas ou três testemunhas:
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
29 De quanto maior castigo cuidais vós será julgado digno aquele que pisar o Filho de Deus, e tiver por profano o sangue do testamento, com que foi santificado, e fizer agravo ao espírito da graça?
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
30 Porque bem conhecemos aquele que disse: Minha é a vingança, eu darei a recompensa, diz o Senhor. E outra vez: O Senhor julgará o seu povo.
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
31 Horrenda coisa é cair nas mãos do Deus vivo.
Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
32 Lembrai-vos, porém, dos dias passados, em que, depois de serdes iluminados, suportastes grande combate de aflições;
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
33 Em parte fostes feitos espetáculo com vitupérios e tribulações, e em parte fostes participantes com os que assim foram tratados.
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
34 Porque também vos compadecestes das minhas prisões, e com gozo permitistes o roubo dos vossos bens, sabendo que em vós mesmos tendes nos céus uma possessão melhor e permanente.
Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
35 Não rejeiteis pois a vossa confiança, que tem grande remuneração de galardão.
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
36 Porque necessitais de paciência, para que, depois de haverdes feito a vontade de Deus, possais alcançar a promessa.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
37 Porque ainda um poucochinho, e o que há de vir virá, e não tardará.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
38 Mas o justo viverá da fé; e, se alguém se retirar, a minha alma não tem prazer nele.
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
39 Nós, porém, não somos daqueles que se retiram para a perdição, mas daqueles que crêem para a conservação da alma
Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.
