Eclesiastes 7
1 Melhor é a boa fama do que o melhor unguênto, e o dia da morte do que o dia do nascimento de alguém.
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2 Melhor é ir à casa do luto do que ir à casa do banquete, porque nela é o fim de todos os homens; e os vivos o aplicam ao seu coração.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3 Melhor é o nojo do que o riso, porque com a tristeza do rosto se encomenda o coração.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4 O coração dos sábios está na casa do luto, mas o coração dos tolos na casa da alegria.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5 Melhor é ouvir a repreensão do sábio, do que ouvir alguém a canção do tolo.
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6 Porque qual o ruído dos espinhos debaixo de uma panela, tal é o riso do tolo: também isto é vaidade.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7 Verdadeiramente que a opressão faria endoidecer até ao sábio, e a peita corrompe o coração.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8 Melhor é o fim das coisas do que o princípio delas: melhor é o longânimo do que o altivo de coração.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 Não te apresses no teu espírito a irar-te, porque a ira repousa no seio dos tolos.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10 Nunca digas: Porque foram os dias passados melhores do que estes? porque nunca com sabedoria isto perguntarias.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
11 Tão boa é a sabedoria como a herança, e dela os que veem o sol tiram proveito.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 Porque a sabedoria serve de sombra, como de sombra serve o dinheiro; mas a excelência do conhecimento é que a sabedoria dá vida ao seu possuidor.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13 Atenta para a obra de Deus; porque quem poderá endireitar o que ele fez torto?
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14 No dia da prosperidade goza do bem, mas no dia da adversidade considera; porque também Deus fez a este em oposição àquele, para que o homem nada ache do que haverá depois dele.
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
15 Tudo isto vi nos dias da minha vaidade: há um justo que perece na sua justiça, e há um ímpio que prolonga os seus dias na sua maldade.
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16 Não sejas demasiadamente justo, nem demasiadamente sábio: para que te destruirias a ti mesmo?
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17 Não sejas demasiadamente ímpio, nem sejas demasiadamente louco: para que morrerias fora de teu tempo?
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18 Bom é que retenhas isto, e também disto não retires a tua mão; porque quem teme a Deus escapa de tudo isto.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19 A sabedoria fortalece ao sábio, mais do que dez governadores que haja na cidade.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 Na verdade que não há homem justo sobre a terra, que faça bem, e nunca peque.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21 Tão pouco apliques o teu coração a todas as palavras que se disserem, para que não venhas a ouvir que o teu servo te amaldiçoa.
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22 Porque o teu coração também já confessou muitas vezes que também tu amaldiçoaste a outros.
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
23 Tudo isto inquiri com sabedoria; e disse: Sabedoria adquirirei; mas ela ainda estava longe de mim.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
24 Longe está o que foi; e o profundíssimo quem o achará?
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25 Eu virei o meu coração para saber, e inquirir, e buscar a sabedoria e a razão, e para saber a impiedade da estultícia e a doidice dos desvários.
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26 E eu achei uma coisa mais amarga do que a morte, a mulher cujo coração são redes e laços, e as suas mãos ataduras: quem for bom diante de Deus escapará dela, mas o pecador virá a ser preso por ela.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
27 Vedes aqui, isto achei, diz o pregador, conferindo uma coisa com a outra para assim achar a razão delas;
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28 A qual ainda busca a minha alma, porém ainda não a achei; um homem entre mil achei eu, mas uma mulher entre todas estas não achei.
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29 Vedes aqui, que isto tão somente achei: que Deus fez ao homem reto, porém eles buscaram muitas invenções.
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
