Cantares de Salomâo 1
1 Cantico de canticos, que é de Salomão.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Beije-me elle com os beijos da sua bocca; porque melhor é o teu amor do que o vinho.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Para cheirar são bons os teus unguentos, como o unguento derramado o teu nome é; por isso as virgens te amam.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Leva-me tu, correremos após ti. O rei me introduziu nas suas recamaras: em ti nos regozijaremos e nos alegraremos: do teu amor nos lembraremos, mais do que do vinho: os rectos te amam.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Morena sou, porém aprazivel, ó filhas de Jerusalem, como as tendas de Kedar, como as cortinas de Salomão.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Não olheis para o eu ser morena; porque o sol resplandeceu sobre mim: os filhos de minha mãe se indignaram contra mim, pozeram-me por guarda de vinhas; a minha vinha que me pertence não guardei.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Dize-me, ó tu, a quem a minha alma ama: Onde apascentas o teu rebanho, onde o recolhes pelo meio-dia: pois por que razão seria eu como a que se cobre ao pé dos rebanhos de teus companheiros?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 Se tu o não sabes, ó mais formosa entre as mulheres, sae-te pelas pizadas das ovelhas, e apascenta as tuas cabras junto ás moradas dos pastores.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 Ás eguas dos carros de Pharaó te comparo, ó amiga minha.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Agradaveis são as tuas faces entre os teus enfeites, o teu pescoço com os collares.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Enfeites d'oiro te faremos, com bicos de prata.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 Emquanto o rei está assentado á sua mesa, dá o meu nardo o seu cheiro.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 O meu amado é para mim um ramalhete de myrrha, morará entre os meus peitos.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 Um cacho de Chypre nas vinhas d'Engedi é para mim o meu amado.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Eis que és formosa, ó amiga minha, eis que és formosa: os teus olhos são como os das pombas.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Eis que és gentil e agradavel, ó amado meu; o nosso leito é viçoso.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 As traves da nossa casa são de cedro, as nossas varandas de cypreste.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
