Salmos 73
1 Verdadeiramente bom é Deus para com Israel, para com os limpos de coração.
Псалом Аса́фів.
2 Emquanto a mim, os meus pés quasi que se desviaram; pouco faltou para que escorregassem os meus passos.
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 Pois eu tinha inveja dos loucos, quando via a prosperidade dos impios.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 Porque não ha apertos na sua morte, mas firme está a sua força.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 Não se acham em trabalhos como outra gente, nem são afflictos como outros homens.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Pelo que a soberba os cerca como um colar; vestem-se de violencia como de adorno.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Os olhos d'elles estão inchados de gordura: elles teem mais do que o coração podia desejar.
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 São corrompidos e tratam maliciosamente de oppressão; fallam arrogantemente.
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 Põem as suas boccas contra os céus, e as suas linguas andam pela terra.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Pelo que o seu povo volta aqui, e aguas de copo cheio se lhes espremem.
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 E dizem: Como o sabe Deus? ou ha conhecimento no Altissimo?
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Eis que estes são impios, e prosperam no mundo; augmentam em riquezas.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Na verdade que em vão tenho purificado o meu coração; e lavei as minhas mãos na innocencia.
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 Pois todo o dia tenho sido afflicto, e castigado cada manhã.
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 Se eu dissesse: Fallarei assim; eis que offenderia a geração de teus filhos.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 Quando pensava em entender isto foi para mim muito doloroso;
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 Até que entrei no sanctuario de Deus: então entendi eu o fim d'elles.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Certamente tu os pozeste em logares escorregadios: tu os lanças em destruição.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Como caem na desolação, quasi n'um momento! ficam totalmente consumidos de terrores.
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 Como um sonho, quando se acorda, assim, ó Senhor, quando acordares, desprezarás a apparencia d'elles.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Assim o meu coração se azedou, e sinto picadas nos meus rins.
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 Assim me embruteci, e nada sabia; fiquei como uma besta perante ti.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Todavia estou de continuo comtigo; tu me sustentaste pela minha mão direita.
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Guiar-me-has com o teu conselho, e depois me receberás em gloria.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Quem tenho eu no céu senão a ti? e na terra não ha a quem eu deseje além de ti.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 A minha carne e o meu coração desfallecem; mas Deus é a fortaleza do meu coração, e a minha porção para sempre
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 Pois eis que os que se alongam de ti, perecerão; tu tens destruido todos aquelles que se desviam de ti.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 Mas para mim, bom é approximar-me de Deus; puz a minha confiança no Senhor Deus, para annunciar todas as tuas obras.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
