Salmos 109
1 Ó Deus do meu louvor, não te cales,
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Pois a bocca do impio e a bocca do enganador estão abertas contra mim: teem fallado contra mim com uma lingua mentirosa.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Elles me cercaram com palavras odiosas, e pelejaram contra mim sem causa.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Em recompensa do meu amor são meus adversarios: mas eu faço oração.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 E me deram mal pelo bem, e odio pelo meu amor.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Põe sobre elle um impio, e Satanaz esteja á sua direita.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Quando fôr julgado, saia condemnado; e a sua oração se lhe torne em peccado.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Sejam poucos os seus dias, e outro tome o seu officio.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Sejam orphãos os seus filhos, e viuva sua mulher.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Sejam vagabundos e pedintes os seus filhos, e busquem o pão dos seus logares desolados.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Lance o credor a mão a tudo quanto tenha, e despojem os estranhos o seu trabalho.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Não haja ninguem que se compadeça d'elle, nem haja quem favoreça os seus orphãos.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Desappareça a sua posteridade, o seu nome seja apagado na seguinte geração.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Esteja na memoria do Senhor a iniquidade de seus paes, e não se apague o peccado de sua mãe.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Antes estejam sempre perante o Senhor, para que faça desapparecer a sua memoria da terra.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Porquanto não se lembrou de fazer misericordia; antes perseguiu ao varão afflicto e ao necessitado, para que podesse até matar o quebrantado de coração.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Visto que amou a maldição, ella lhe sobrevenha, e assim como não desejou a benção, ella se affaste d'elle.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Assim como se vestiu de maldição, como d'um vestido, assim penetre ella nas suas entranhas como agua, e em seus ossos como azeite.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Seja para elle como o vestido que o cobre, e como cinto que o cinja sempre.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Seja este o galardão dos meus contrarios, da parte do Senhor, e dos que fallam mal contra a minha alma.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Mas tu, Deus Senhor, trata comigo por amor do teu nome, porque a tua misericordia é boa; livra-me,
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Pois estou afflicto e necessitado, e o meu coração está ferido dentro de mim.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Vou-me como a sombra que declina; sou sacudido como o gafanhoto.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 De jejuar estão enfraquecidos os meus joelhos, e a minha carne emmagrece.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 E ainda lhes sou opprobrio; quando me contemplam, movem as cabeças.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Ajuda-me, Senhor Deus meu, salva-me segundo a tua misericordia.
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Para que saibam que esta é a tua mão, e que tu, Senhor, o fizeste.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Amaldiçoem elles, mas abençoa tu: quando se levantarem fiquem confundidos; e alegre-se o teu servo.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Vistam-se os meus adversarios de vergonha, e cubram-se com a sua propria confusão como com uma capa.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Louvarei grandemente ao Senhor com a minha bocca: louval-o-hei entre a multidão.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Pois se porá á mão direita do pobre, para o livrar dos que condemnam a sua alma.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
