Lamentações de Jeremias 3
1 Eu sou aquelle homem que viu a afflicção pela vara do seu furor.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 A mim me guiou e levou ás trevas e não á luz.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Devéras se tornou contra mim e virou a sua mão todo o dia.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Fez envelhecer a minha carne e a minha pelle, quebrantou os meus ossos.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Edificou contra mim, e me cercou de fel e trabalho.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Assentou-me em logares tenebrosos, como os que estavam mortos ha muito.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Cercou-me de sebe, e não posso sair: aggravou os meus grilhões.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Ainda quando clamo e grito, elle exclue a minha oração.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Cercou de sebe os meus caminhos com pedras lavradas, divertiu as minhas veredas.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Fez-se-me como urso de emboscada, um leão em esconderijos.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Desviou os meus caminhos, e fez-me em pedaços; deixou-me assolado.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Armou o seu arco, e me poz como alvo á frecha.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Faz entrar nos meus rins as frechas da sua aljava.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Fui feito um objecto de escarneo a todo o meu povo, de canção sua todo o dia.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Fartou-me de amarguras, embriagou-me de absintho.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 Quebrou com pedrinhas de areia os meus dentes; abaixou-me na cinza.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 E affastaste da paz a minha alma; esqueci-me do bem.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 Então disse eu: Já pereceu a minha força, como tambem a minha esperança no Senhor.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Lembra-te da minha afflicção e do meu pranto, do absintho e do fel.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Minha alma certamente d'isto se lembra, e se abate em mim.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 D'isto me recordarei no meu coração; por isso esperarei.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 As misericordias do Senhor são a causa de não sermos consumidos; porque as suas misericordias não teem fim.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Novas são cada manhã; grande é a tua fidelidade.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 A minha porção é o Senhor, diz a minha alma; portanto esperarei n'elle.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 Bom é o Senhor para os que se ateem a elle, para a alma que o busca.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 Bom é esperar, e aguardar em silencio a salvação do Senhor.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 Bom é para o homem levar o jugo na sua mocidade.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Assentar-se-ha solitario, e ficará em silencio; porquanto Deus o poz sobre elle.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Ponha a sua bocca no pó, dizendo: Porventura haverá esperança.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Dê a sua face ao que o fere; farte-se de affronta.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Porque o Senhor não rejeitará para sempre.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Antes, se entristeceu a alguem, compadecer-se-ha d'elle, segundo a grandeza das suas misericordias.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 Porque não afflige nem entristece aos filhos dos homens do seu coração.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Para atropellar debaixo dos seus pés a todos os presos da terra.
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Para perverter o direito do homem perante a face do Altissimo.
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Para subverter ao homem no seu pleito; porventura não o veria o Senhor?
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Quem é aquelle que diz, e assim acontece, quando o Senhor o não mande?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Porventura da bocca do Altissimo não sae o mal e o bem?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 De que se queixa logo o homem vivente? queixe-se cada um dos seus peccados.
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Esquadrinhemos os nossos caminhos, e investiguemol-os, e voltemos para o Senhor.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Levantemos os nossos corações com as mãos a Deus nos céus, dizendo:
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Nós prevaricámos, e fomos rebeldes; por isso tu não perdoaste.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Cobriste-nos da tua ira, e nos perseguiste; mataste, não perdoaste.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Cobriste-te de nuvens, para que não passe a nossa oração.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Por cisco e rejeitamento nos pozeste no meio dos povos.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Todos os nossos inimigos abriram contra nós a sua bocca.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Temor e cova vieram sobre nós, assolação e quebrantamento.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Correntes de aguas derramou o meu olho pelo quebrantamento da filha do meu povo.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 O meu olho manou, e não cessa, porquanto não ha descanço,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Até que attente e veja o Senhor desde os céus.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 O meu olho move a minha alma, por causa de todas as filhas da minha cidade.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Como ave me caçaram os que são meus inimigos sem causa.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Arrancaram a minha vida na masmorra, e lançaram pedras sobre mim.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Derramaram-se as aguas sobre a minha cabeça; eu disse: Estou cortado.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 Invoquei o teu nome, Senhor, desde a mais profunda cova.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Ouviste a minha voz; não escondas o teu ouvido ao meu suspiro, ao meu clamor.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Tu te chegaste no dia em que te invoquei; disseste: Não temas.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Pleiteaste, Senhor, os pleitos da minha alma, remiste a minha vida.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Viste, Senhor, a injustiça que me fizeram; julga a minha causa.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Viste toda a sua vingança, todos os seus pensamentos contra mim.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Ouviste o seu opprobrio, Senhor, todos os seus pensamentos contra mim,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 Os ditos dos que se levantam contra mim e as suas imaginações contra mim todo o dia.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Observa-os a elles ao assentarem-se e ao levantarem-se; eu sou a sua canção.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Rende-lhes recompensa, Senhor, conforme a obra das suas mãos.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Dá-lhes ancia de coração, maldição tua sobre elles.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Na tua ira persegue-os, e desfal-os de debaixo dos céus do Senhor.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
