Jó 39
1 Sabes tu o tempo em que as cabras montezes parem? ou consideraste as dôres das cervas?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Contarás os mezes que cumprem? ou sabes o tempo do seu parto?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Quando se encurvam, produzem seus filhos, e lançam de si as suas dôres.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Seus filhos enrijam, crescem com o trigo: saem, e nunca mais tornam a ellas.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Quem despediu livre o jumento montez? e quem soltou as prisões ao jumento bravo?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Ao qual dei o ermo por casa, e a terra salgada por suas moradas.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Ri-se do arroido da cidade: não ouve os muitos gritos do exactor.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 O que descobre nos montes é o seu pasto, e anda buscando tudo que está verde.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Ou, querer-te-ha servir o unicornio? ou ficará na tua cavallariça?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Ou amarrarás o unicornio com a sua corda no rego? ou estorroará apoz ti os valles?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Ou confiarás n'elle, por ser grande a sua força? ou deixarás a seu cargo o teu trabalho?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Ou fiarás d'elle que te torne o que semeaste e o recolherá na tua eira?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Vem de ti as alegres azas dos pavões, que teem pennas de cegonha e d'aguia?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 A qual deixa os seus ovos na terra, e os aquenta no pó.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 E se esquece de que algum pé os pise, ou os animaes do campo os calquem.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Endurece-se para com seus filhos, como se não fossem seus: debalde é seu trabalho, porquanto está sem temor.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Porque Deus a privou de sabedoria, e não lhe repartiu entendimento.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 A seu tempo se levanta ao alto: ri-se do cavallo, e do que vae montado n'elle.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Ou darás tu força ao cavallo? ou vestirás o seu pescoço com trovão?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Ou espantal-o-has, como ao gafanhoto? terrivel é o fogoso respirar das suas ventas.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Escarva a terra, e folga na sua força, e sae ao encontro dos armados.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Ri-se do temor, e não se espanta, e não torna atraz por causa da espada.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Contra elle rangem a aljava, o ferro flammante da lança e do dardo.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Sacudindo-se, e removendo-se, escarva a terra, e não faz caso do som da buzina.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Na furia do som das buzinas diz: Eia! e de longe cheira a guerra, e o trovão dos principes, e o alarido.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Ou vôa o gavião pela tua intelligencia, e estende as suas azas para o sul?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Ou se remonta a aguia ao teu mandado, e põe no alto o seu ninho?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Nas penhas mora e habita: no cume das penhas, e nos logares seguros.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Desde ali descobre a preza: seus olhos a avistam desde longe.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 E seus filhos chupam o sangue, e onde ha mortos ahi está.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
