< 31 >

1 Fiz concerto com os meus olhos: como pois attentaria n'uma virgem?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Porque qual seria a parte de Deus de cima? ou a herança do Todo-poderoso para mim desde as alturas?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Porventura não é a perdição para o perverso, o desastre para os que obram iniquidade?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Ou não vê elle os meus caminhos, e não conta todos os meus passos?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Se andei com vaidade, e se o meu pé se apressou para o engano
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 (Pese-me em balanças fieis, e saberá Deus a minha sinceridade),
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Se os meus passos se desviavam do caminho, e se o meu coração segue os meus olhos, e se ás minhas mãos se apegou coisa alguma,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Então semeie eu e outro coma, e seja a minha descendencia arrancada até á raiz.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Se o meu coração se deixou seduzir por uma mulher, ou se eu armei traições á porta do meu proximo,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Então môa minha mulher para outro, e outros se encurvem sobre ella.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Porque é uma infamia, e é delicto pertencente aos juizes.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Porque fogo é que consomem até á perdição, e desarreigaria toda a minha renda.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Se desprezei o direito do meu servo ou da minha serva, quando elles contendiam comigo,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Então que faria eu quando Deus se levantasse? e, inquirindo a causa, que lhe responderia?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Aquelle que me fez no ventre não o fez tambem a elle? ou não nos formou do mesmo modo na madre?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Se retive o que os pobres desejavam, ou fiz desfallecer os olhos da viuva,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Ou só comi o meu bocado, e o orphão não comeu d'elle
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (Porque desde a minha mocidade cresceu comigo como com seu pae, e o guiei desde o ventre de minha mãe),
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Se a alguem vi perecer por falta de vestido, e ao necessitado por não ter coberta,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 Se os seus lombos me não abençoaram, se elle não se aquentava com as pelles dos meus cordeiros,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Se eu levantei a minha mão contra o orphão, porquanto na porta via a minha ajuda,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 Então caia do hombro a minha espadoa, e quebre-se o meu braço do osso.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Porque o castigo de Deus era para mim um assombro, e eu não podia supportar a sua alteza.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Se no oiro puz a minha esperança, ou disse ao oiro fino: Tu és a minha confiança;
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 Se me alegrei de que era muita a minha fazenda, e de que a minha mão tinha alcançado muito;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Se olhei para o sol, quando resplandecia, ou para a lua, caminhando gloriosa,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 E o meu coração se deixou enganar em occulto, e a minha bocca beijou a minha mão,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 Tambem isto seria delicto pertencente ao juiz: pois assim negaria a Deus que está em cima.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Se me alegrei da desgraça do que me tem odio, e se eu exultei quando mal o achou
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 (Tambem não deixei peccar o meu paladar, desejando a sua morte com maldição),
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Se a gente da minha tenda não disse: Ah, quem nos désse da sua carne! nunca nos fartariamos d'ella:
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 O estrangeiro não passava a noite na rua; as minhas portas abria ao viandante.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Se, como Adão, encobri as minhas transgressões, occultando o meu delicto no meu seio;
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Porque eu temia a grande multidão, e o desprezo das familias me apavoraria, e eu me calaria, e não sairia da porta.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Ah quem me dera um que me ouvisse! eis que o meu intento é que o Todo-poderoso me responda, e que o meu adversario escreva um livro.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Por certo que o levaria sobre o meu hombro, sobre mim o ataria por corôa.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 O numero dos meus passos lhe mostraria: como principe me chegaria a elle.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Se a minha terra clamar contra mim, e se os seus regos juntamente chorarem,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 Se comi a sua novidade sem dinheiro, e suffoquei a alma dos seus donos,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Por trigo me produza cardos, e por cevada joio. Acabaram-se as palavras de Job.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

< 31 >