Jó 10
1 A minha alma tem tedio á minha vida: darei livre curso á minha queixa, fallarei na amargura da minha alma.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Direi a Deus: Não me condemnes: faze-me saber porque contendes comigo.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Parece-te bem que me opprimas? que rejeites o trabalho das tuas mãos? e resplandeças sobre o conselho dos impios?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Tens tu porventura olhos de carne? vês tu como vê o homem?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 São os teus dias como os dias do homem? Ou são os teus annos como os annos de um homem,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 Para te informares da minha iniquidade, e averiguares o meu peccado?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Bem sabes tu que eu não sou impio: todavia ninguem ha que me livre da tua mão.
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 As tuas mãos me fizeram e me formaram todo em roda; comtudo me consomes.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Peço-te que te lembres de que como barro me formaste e me farás tornar em pó.
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Porventura não me vasaste como leite, e como queijo me não coalhaste?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 De pelle e carne me vestiste, e com ossos e nervos me ligaste.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Vida e beneficencia me fizeste: e o teu cuidado guardou o meu espirito.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Porém estas coisas as occultaste no teu coração: bem sei eu que isto esteve comtigo.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 Se eu peccar, tu me observas; e da minha iniquidade não me escusarás.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Se fôr impio, ai de mim! e se fôr justo, não levantarei a minha cabeça: farto estou de affronta; e olho para a minha miseria.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 Porque se vae crescendo; tu me caças como a um leão feroz: tornas-te, e fazes maravilhas contra mim.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Tu renovas contra mim as tuas testemunhas, e multiplicas contra mim a tua ira; revezes e combate estão comigo.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Por quepois me tiraste da madre? Ah se então dera o espirito, e olhos nenhuns me vissem!
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 Que tivera sido como se nunca fôra: e desde o ventre fôra levado á sepultura!
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Porventura não são poucos os meus dias? cessa pois, e deixa-me, para que por um pouco eu tome alento;
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 Antes que vá e d'onde nunca torne, á terra da escuridão e da sombra da morte;
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 Terra escurissima, como a mesma escuridão, terra da sombra, da morte e sem ordem alguma e onde a luz é como a escuridão.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
