Psalmów 44
1 Przewodnikowi chóru. Psalm pouczający dla synów Korego. Boże, słyszeliśmy na własne uszy, nasi ojcowie opowiadali nam o tym, czego dokonałeś za ich dni, w czasach dawnych.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Ty własną ręką wypędziłeś pogan, a ich osadziłeś; wyniszczyłeś narody, a ich rozprzestrzeniłeś.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Nie zdobyli bowiem ziemi swym mieczem ani ich nie wybawiło własne ramię, lecz twoja prawica i twoje ramię, i światło twego oblicza, bo upodobałeś ich sobie.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Ty jesteś moim Królem, o Boże; daj wybawienie Jakubowi.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Dzięki tobie pokonamy naszych wrogów, w twoje imię zdepczemy naszych przeciwników.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Nie zaufam bowiem mojemu łukowi i nie wybawi mnie mój miecz;
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 Lecz ty nas wybawiłeś od naszych wrogów i zawstydziłeś tych, którzy nas nienawidzą.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 Każdego dnia chlubimy się Bogiem, a twoje imię będziemy sławić na wieki. (Sela)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 [Teraz] jednak odrzuciłeś nas i zawstydziłeś, i nie wyruszasz z naszymi wojskami.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Sprawiłeś, że cofnęliśmy się przed wrogiem, a ci, którzy nas nienawidzą, złupili nas.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Wydałeś nas na rzeź jak owce i rozproszyłeś nas wśród pogan.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Sprzedałeś swój lud za bezcen i nie zyskałeś na jego sprzedaży.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Wystawiłeś nas na wzgardę naszym sąsiadom, na szyderstwo i pośmiewisko tym, którzy nas otaczają.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Uczyniłeś nas tematem przysłowia wśród pogan, tak że narody kiwają głowami nad nami.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Mój wstyd wciąż jest przede mną, a hańba mi twarz okrywa;
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 Na głos tego, który gardzi i bluźni, z powodu wroga i mściciela.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 To wszystko nas spotkało, a [jednak] nie zapomnieliśmy o tobie ani nie naruszyliśmy twojego przymierza.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Nasze serce się nie odwróciło ani nasze kroki nie zboczyły z twej ścieżki;
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Chociaż powaliłeś nas w miejscu smoków i okryłeś nas cieniem śmierci.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Gdybyśmy zapomnieli imienia naszego Boga i wyciągnęli ręce do obcego boga;
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Czyż Bóg by się o tym nie dowiedział? Przecież on zna tajniki serca.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Lecz z powodu ciebie przez cały dzień nas zabijają, uważają nas za owce przeznaczone na rzeź.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Ocknij się; czemu śpisz, Panie? Obudź się, nie odrzucaj nas na wieki.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Czemu ukrywasz swoje oblicze i zapominasz o naszym utrapieniu i ucisku?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Nasza dusza bowiem pogrążyła się w prochu, nasz brzuch przylgnął do ziemi.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Powstań nam na pomoc, odkup nas ze względu na twoje miłosierdzie.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
