Psalmów 44
1 Przewodnikowi chóru. Psalm pouczający dla synów Korego. Boże, słyszeliśmy na własne uszy, nasi ojcowie opowiadali nam o tym, czego dokonałeś za ich dni, w czasach dawnych.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Ty własną ręką wypędziłeś pogan, a ich osadziłeś; wyniszczyłeś narody, a ich rozprzestrzeniłeś.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Nie zdobyli bowiem ziemi swym mieczem ani ich nie wybawiło własne ramię, lecz twoja prawica i twoje ramię, i światło twego oblicza, bo upodobałeś ich sobie.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Ty jesteś moim Królem, o Boże; daj wybawienie Jakubowi.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Dzięki tobie pokonamy naszych wrogów, w twoje imię zdepczemy naszych przeciwników.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Nie zaufam bowiem mojemu łukowi i nie wybawi mnie mój miecz;
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Lecz ty nas wybawiłeś od naszych wrogów i zawstydziłeś tych, którzy nas nienawidzą.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Każdego dnia chlubimy się Bogiem, a twoje imię będziemy sławić na wieki. (Sela)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 [Teraz] jednak odrzuciłeś nas i zawstydziłeś, i nie wyruszasz z naszymi wojskami.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Sprawiłeś, że cofnęliśmy się przed wrogiem, a ci, którzy nas nienawidzą, złupili nas.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Wydałeś nas na rzeź jak owce i rozproszyłeś nas wśród pogan.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Sprzedałeś swój lud za bezcen i nie zyskałeś na jego sprzedaży.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Wystawiłeś nas na wzgardę naszym sąsiadom, na szyderstwo i pośmiewisko tym, którzy nas otaczają.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Uczyniłeś nas tematem przysłowia wśród pogan, tak że narody kiwają głowami nad nami.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Mój wstyd wciąż jest przede mną, a hańba mi twarz okrywa;
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Na głos tego, który gardzi i bluźni, z powodu wroga i mściciela.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 To wszystko nas spotkało, a [jednak] nie zapomnieliśmy o tobie ani nie naruszyliśmy twojego przymierza.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Nasze serce się nie odwróciło ani nasze kroki nie zboczyły z twej ścieżki;
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Chociaż powaliłeś nas w miejscu smoków i okryłeś nas cieniem śmierci.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Gdybyśmy zapomnieli imienia naszego Boga i wyciągnęli ręce do obcego boga;
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Czyż Bóg by się o tym nie dowiedział? Przecież on zna tajniki serca.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Lecz z powodu ciebie przez cały dzień nas zabijają, uważają nas za owce przeznaczone na rzeź.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Ocknij się; czemu śpisz, Panie? Obudź się, nie odrzucaj nas na wieki.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Czemu ukrywasz swoje oblicze i zapominasz o naszym utrapieniu i ucisku?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Nasza dusza bowiem pogrążyła się w prochu, nasz brzuch przylgnął do ziemi.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Powstań nam na pomoc, odkup nas ze względu na twoje miłosierdzie.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
