Psalmów 2

1 Dlaczego poganie się buntują, a narody knują próżne zamysły?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Królowie ziemscy powstają, a władcy naradzają się wspólnie przeciwko PANU i jego pomazańcowi, [mówiąc]:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Zerwijmy ich więzy i zrzućmy z siebie ich pęta.

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Lecz ten, który mieszka w niebie, będzie się śmiał, Pan będzie z nich szydził.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Wtedy przemówi do nich w swoim gniewie i swą zapalczywością ich zatrwoży:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Ja ustanowiłem mojego króla na Syjonie, mojej świętej górze.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Ogłoszę dekret: PAN powiedział do mnie: Ty jesteś moim Synem, ja ciebie dziś zrodziłem.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Poproś mnie, a dam ci narody w dziedzictwo i krańce ziemi na własność.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Potłuczesz je laską żelazną, jak naczynie gliniane je pokruszysz.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Teraz więc, królowie, zrozumcie, przyjmijcie pouczenie, sędziowie ziemi!

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Służcie PANU z bojaźnią i radujcie się z drżeniem.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Pocałujcie Syna, by się nie rozgniewał i abyście nie zginęli w drodze, gdyby jego gniew choć trochę się zapalił. Błogosławieni wszyscy, którzy mu ufają.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!