Psalmów 147
1 Chwalcie PANA, bo dobrze [jest] śpiewać naszemu Bogu; jest [to] bowiem miłe i piękna jest chwała.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 PAN buduje Jeruzalem [i] gromadzi rozproszonych Izraela.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 On uzdrawia skruszonych w sercu i opatruje ich rany.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 On liczy gwiazdy, nazywa każdą z nich po imieniu.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Wielki [jest] nasz Pan i zasobny w moc; jego mądrość jest niezmierzona.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 PAN podnosi pokornych, [a] niegodziwych poniża aż do ziemi.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Śpiewajcie PANU z dziękczynieniem; śpiewajcie naszemu Bogu przy dźwiękach harfy;
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Który okrywa niebiosa obłokami [i] przygotowuje deszcz dla ziemi; który sprawia, że trawa rośnie na górach;
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Który daje pokarm bydłu i młodym krukom wołającym [do niego].
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Nie lubuje się w mocy konia ani nie ma upodobania w goleniach mężczyzny.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 PAN ma upodobanie w tych, którzy się go boją, którzy ufają jego miłosierdziu.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Chwal PANA, Jeruzalem; chwal swego Boga, Syjonie.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 On bowiem umacnia zasuwy twoich bram i błogosławi synów twoich pośród ciebie.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Zapewnia pokój w twoich granicach i syci cię najwyborniejszą pszenicą.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 On wysyła swój rozkaz na ziemię; szybko biegnie jego słowo.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 On daje śnieg jak wełnę, rozsypuje szron jak popiół.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Rzuca swój lód jak okruchy; któż ostoi się przed jego zimnem?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Posyła swoje słowo i [lody] topnieją; wionie swym wiatrem i wody spływają.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Oznajmia swe słowo Jakubowi, swe prawa i sądy Izraelowi.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Nie uczynił tak żadnemu narodowi, nie poznali jego sądów. Alleluja.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
