Psalmów 137

1 Nad rzekami Babilonu, tam siedzieliśmy i płakaliśmy, wspominając Syjon.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Na wierzbach tamtej krainy zawiesiliśmy nasze harfy;

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Bo tam ci, którzy nas wzięli w niewolę, żądali od nas pieśni, a nasi ciemięzcy – radości, [mówiąc]: Śpiewajcie nam [którąś] z pieśni Syjonu.

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Jakże możemy śpiewać pieśń PANA na obcej ziemi?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Jeśli zapomnę o tobie, Jeruzalem, niech sama o sobie zapomni moja prawica.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Niech mi język przylgnie do podniebienia, jeśli nie będę pamiętał o tobie, jeśli nie postawię Jeruzalem ponad największą moją radość.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Pamiętaj, PANIE, synów Edomu [i] dzień Jeruzalem, gdy mówili: Zburzcie, zburzcie [je] aż do jego fundamentu.

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O córko Babilonu, i ty będziesz spustoszona. Błogosławiony, kto ci odpłaci [za] zło, jakie nam uczyniłaś.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Błogosławiony, kto schwyci i roztrzaska twe dzieci o skałę.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!