Przysłów 26
1 Jak śnieg w lecie i jak deszcz we żniwa, tak głupiemu nie przystoi chwała.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Jak ptak się tuła [i] jak jaskółka lata, tak nie przyjdzie niezasłużone przekleństwo.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Bicz na konia, wędzidło na osła, a kij na grzbiet głupiego.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Nie odpowiadaj głupiemu według jego głupoty, abyś i ty nie był do niego podobny.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Odpowiedz głupiemu według jego głupoty, aby nie był mądry we własnych oczach.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Kto powierza głupiemu posłannictwo, odcina sobie nogi i pije na własną szkodę.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 [Jak] nierówne są nogi chromego, tak przysłowie w ustach głupich.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Jaki jest ten, kto przywiązuje kamień do procy, taki ten, kto oddaje cześć głupiemu.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Jak cierń wbija się w rękę pijaka, tak przysłowie w ustach głupców.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 Wielki [Bóg] stworzył wszystko i odpłaca głupiemu, odpłaca również przestępcom.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 [Jak] pies powraca do swoich wymiocin, tak głupi powtarza swoją głupotę.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Widzisz człowieka, co mądry w swoich oczach? Więcej nadziei dla głupca niż dla niego.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Leniwy mówi: Lew na drodze, lew na ulicach.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Jak drzwi się obracają na swoich zawiasach, tak leniwy na swoim łóżku.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Leniwy kryje rękę pod pachę, a ciężko mu ją podnosić do ust.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Leniwy uważa się za mądrzejszego niż siedmiu odpowiadających rozsądnie.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Kto przechodzi i wtrąca się w cudzy spór, jest jak ten, który łapie psa za uszy.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Jak szalony wypuszcza iskry, strzały i śmierć;
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 Taki jest każdy, kto zwodzi swego bliźniego i mówi: Czy nie żartowałem?
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Gdy nie ma drew, ogień gaśnie; tak gdy nie ma plotkarza, ustaje spór.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Jak węgiel dla żaru i drwa do ognia, tak kłótliwy człowiek do wzniecenia sporu.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Słowa plotkarzy są [jak] rany; przenikają do głębi wnętrzności.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Palące wargi i złe serce [są jak] gliniana skorupa pokryta żużlem srebrnym.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Ten, kto nienawidzi, udaje wargami, lecz w sercu knuje podstęp.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Gdy mówi miłym głosem, nie wierz mu, bo siedem obrzydliwości ma w swoim sercu.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 Nienawiść [człowieka] bywa pokryta podstępem, [ale] jego niegodziwość będzie odkryta na zgromadzeniu.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Kto kopie dół, wpadnie w niego; kto kamień toczy, na niego się on obróci.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 Kłamliwy język nienawidzi [tych, których] uciska, a usta pochlebcze prowadzą do zguby.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
