Przysłów 25
1 To również są przysłowia Salomona, które przepisali mężowie Ezechiasza, króla Judy.
І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
2 Chwałą Boga jest sprawę taić, ale chwałą królów – dociekać sprawy.
Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
3 Wysokość niebios i głębia ziemi, i serca królów są niezbadane.
Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
4 Usuń żużel ze srebra, a wyjdzie naczynie dla złotnika.
Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
5 Usuń niegodziwego sprzed króla, a jego tron umocni się w sprawiedliwości.
коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
6 Nie wywyższaj się przed królem i nie stawaj na miejscu wielkich;
Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
7 Bo lepiej, żeby ci powiedziano: Podejdź tu, niż żeby cię poniżono przed księciem, którego twoje oczy widziały.
бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
8 Nie spiesz się do kłótni, bo na końcu [nie będziesz wiedział], co zrobić, gdy cię zawstydzi twój bliźni.
Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
9 Załatw sprawę ze swoim bliźnim i nie zdradzaj tajemnicy drugiemu;
Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
10 By ten, który słucha, nie zawstydził cię, a twoja niesława nie przylgnęła do ciebie.
щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
11 Odpowiednio wypowiedziane słowo [jest jak] złote jabłko w srebrnych rzeźbach.
Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
12 Jak złoty kolczyk i klejnot ze szczerego złota tak jest dla uszu posłusznego ten, który mądrze strofuje.
Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
13 Czym chłód śniegu w czasie żniwa, [tym] wierny posłaniec dla tych, którzy go posyłają, bo pokrzepia dusze swych panów.
Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
14 Człowiek, który się chlubi zmyślonym darem, jest jak chmury i wiatr bez deszczu.
Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
15 Cierpliwością można przekonać władcę, a łagodny język łamie kości.
Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
16 Czy znalazłeś miód? Zjedz tyle, ile trzeba, byś objadłszy się, nie zwrócił go.
Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
17 Oddal nogę od domu bliźniego, by nie miał cię dość i cię nie znienawidził.
Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
18 Kto mówi fałszywe świadectwo przeciw swemu bliźniemu, [jest] młotem i mieczem, i ostrą strzałą.
Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Ufność w człowieka niewiernego w dniu ucisku jest [jak] złamany ząb i zwichnięta noga.
Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
20 [Jak] ten, kto zabiera odzienie w czasie zimy i jak ocet na saletrze taki [jest ten], kto śpiewa pieśni smutnemu sercu.
Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 Jeśli twój nieprzyjaciel jest głodny, nakarm go chlebem, a jeśli jest spragniony, napój go wodą;
Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
22 Bo zgarniesz rozżarzone węgle na jego głowę, a PAN cię nagrodzi.
бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
23 [Jak] północny wiatr przepędza deszcz, tak gniewna twarz [przepędza] plotkarski język.
Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
24 Lepiej mieszkać w kącie pod dachem niż z kłótliwą żoną w przestronnym domu.
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 [Jak] zimna woda dla pragnącej duszy, [tak] dobra wieść z dalekiej ziemi.
Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
26 [Jak] zmącone źródło i zepsuty zdrój, [tak] sprawiedliwy, który upada przed niegodziwym.
Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Niedobrze jest jeść za dużo miodu, a szukanie własnej chwały nie jest chwałą.
Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
28 Człowiek, który nie panuje nad swoim duchem, jest [jak] miasto zburzone [i] bez muru.
Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
