Przysłów 16
1 W człowieku są zamysły serca, ale odpowiedź języka jest od PANA.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Wszystkie drogi człowieka są czyste w jego oczach, ale PAN waży duchy.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Powierz PANU swe dzieła, a twoje zamysły będą utwierdzone.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 PAN uczynił wszystko dla samego siebie, nawet niegodziwego na dzień zła.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Każdy, który jest wyniosłego serca, budzi odrazę w PANU; choć weźmie innych do pomocy, nie uniknie kary.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Dzięki miłosierdziu i prawdzie oczyszcza się nieprawość, a w bojaźni PANA oddalamy się od zła.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Gdy drogi człowieka podobają się PANU, to godzi z nim nawet jego nieprzyjaciół.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Lepiej mieć mało ze sprawiedliwością niż wiele dochodów nieprawnych.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Serce człowieka obmyśla swe drogi, ale PAN kieruje jego krokami.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Wyrok Boży [jest] na wargach króla; jego usta nie błądzą w sądzie.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Sprawiedliwa waga i szale [należą do] PANA i wszystkie odważniki w worku są jego dziełem.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Popełnienie niegodziwości budzi odrazę w królach, bo sprawiedliwością tron jest umocniony.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Wargi sprawiedliwe są rozkoszą królów, kochają oni tego, który mówi to, co słuszne.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Gniew króla jest posłańcem śmierci, ale mądry człowiek przebłaga go.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 W jasności twarzy króla [jest] życie, a jego przychylność jest jak obłok z późnym deszczem.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 O wiele lepiej jest nabyć mądrość niż złoto; a nabyć rozum lepiej niż srebro.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Droga prawych [to] odstąpić od zła; kto strzeże swojej drogi, strzeże swej duszy.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Pycha poprzedza zgubę, a wyniosły duch – upadek.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Lepiej być uniżonego ducha z pokornymi, niż dzielić łup z pysznymi.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Kto zważa na słowo, znajdzie dobro, a kto ufa PANU, [jest] błogosławiony.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Kto [jest] mądrego serca, zwie się rozumnym, a słodycz warg pomnaża wiedzę.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Rozum [jest] zdrojem życia dla tych, którzy go mają, a pouczenie głupich jest głupotą.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Serce mądrego czyni jego usta roztropnymi i dodaje nauki jego wargom.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Miłe słowa są [jak] plaster miodu, słodycz dla duszy i lekarstwo dla kości.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Jest droga, która [wydaje się] człowiekowi słuszna, ale jej końcem jest droga do śmierci.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Robotnik pracuje dla siebie, bo usta pobudzają go [do tego].
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Człowiek nikczemny wykopuje zło, a na jego wargach jakby ogień płonący.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Człowiek przewrotny rozsiewa spory, a plotkarz rozdziela przyjaciół.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Człowiek gwałtowny zwabia swego bliźniego i wprowadza go na drogę niedobrą.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Mruga swymi oczami, by knuć podstępy; rusza wargami i popełnia zło.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Siwa głowa [jest] koroną chwały, zdobywa się ją na drodze sprawiedliwości.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Lepszy jest nieskory do gniewu niż mocarz, a kto panuje nad swym duchem, [jest lepszy] niż ten, kto zdobywa miasto.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Losy wrzuca się w zanadrze, ale całe rozstrzygnięcie ich zależy od PANA.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
