Hioba 9
1 A Hiob odpowiedział:
А Йов відповів та й сказав:
2 Doprawdy, wiem, że tak [jest]. Lecz jak człowiek miałby być usprawiedliwiony przed Bogiem?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Gdyby chciał się z nim spierać, nie odpowie mu ani raz na tysiąc.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Ma on mądre serce i potężną siłę. Kto mu się sprzeciwił i powodziło mu się?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 On przenosi góry, a [ludzie] nie zauważają, przewraca je w swoim gniewie.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 On wstrząsa ziemią z jej miejsca i trzęsą się jej filary.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 On rozkaże słońcu i ono nie wschodzi, zamyka też gwiazdy pieczęcią.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 On sam rozciąga niebiosa i kroczy po falach morza.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 On stworzył Niedźwiedzicę, Oriona, Plejady i gwiazdozbiory południa.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 On czyni rzeczy wielkie i niezbadane, cuda, których zliczyć nie można.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Oto przechodzi obok mnie, a nie widzę go; mija mnie, a ja go nie dostrzegam.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Oto gdy zabiera, któż go powstrzyma? Któż mu powie: Co czynisz?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Gdyby Bóg nie odwrócił swego gniewu, zuchwali pomocnicy upadliby pod nim.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 Jakże ja mu odpowiem? [Jakie] słowa wybiorę, aby się z nim spierać?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Choćbym był sprawiedliwy, nie odpowiedziałbym mu, lecz błagałbym swojego sędziego.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Choćbym go wzywał, a on by się odezwał, jeszcze nie uwierzyłbym, że mnie wysłuchał;
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Kruszy mnie bowiem burzą i pomnaża moje rany bez powodu.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 Nie pozwala mi odetchnąć, raczej napełnia mnie goryczą.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Jeśli [chodzi] o siłę, oto jest potężny, a jeśli chodzi o sąd, któż mnie przed nim przyprowadzi?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Jeśli się usprawiedliwię, moje usta mnie potępią. Jeśli powiem, że jestem doskonały, to one wykażą, że jestem przewrotny.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Choćbym był doskonały, przecież nie znałbym swojej duszy; gardziłbym swoim życiem.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Jedno jest [pewne], dlatego powiedziałem: On niszczy [zarówno] doskonałego, [jak] i niegodziwego;
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Jeśli bicz nagle zabija, śmieje się on z doświadczenia niewinnych.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Ziemia została wydana w ręce niegodziwego. On zakrywa oblicze sędziów. A jeśli nie on, któż [to czyni]?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 Ale moje dni są szybsze niż goniec, uciekły i nie widziały nic dobrego.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Przeminęły jak szybkie łodzie, jak orzeł, który rzuca się na żer.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Jeśli powiem: Zapomnę o swojej skardze, zaniecham swego gniewu i pocieszę się;
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 Wtedy przerażają mnie wszystkie moje cierpienia, bo wiem, że nie uznasz mnie za niewinnego.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Jeśli jestem niegodziwy, to czemu trudzę się na próżno?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Choćbym się umył wodą ze śniegu i oczyścił mydłem swoje ręce;
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Ty i tak zanurzysz mnie w dole i moje szaty będą się mną brzydzić.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 On bowiem nie jest człowiekiem jak ja, abym śmiał mu odpowiedzieć i abyśmy razem stanęli przed sądem.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Nie ma między nami rozjemcy, który mógłby położyć rękę na nas obu.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Niech tylko zdejmie ze mnie swoją rózgę, a jego groza niech mnie już nie przeraża;
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Wtedy będę mówił i nie będę się go bać; ale tak nie jest ze mną.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
