Hioba 5
1 Wołaj więc, jeśli jest ktoś, kto by ci odpowiedział; i do którego ze świętych się zwrócisz?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Gniew bowiem zabija głupiego, a prostaka uśmierca zawiść.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Widziałem głupiego, jak zapuścił korzenie, lecz zaraz przekląłem jego mieszkanie.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Jego synowie są daleko od ratunku, zostają zdeptani w bramie, a nie [ma] nikogo, kto by [ich] ocalił.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Jego żniwo głodny pożera, wydobywa je spośród [samych] cierni, a chciwy pochłania ich bogactwa.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Utrapienie bowiem nie powstaje z prochu ani z ziemi nie wyrasta niedola;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Lecz człowiek rodzi się na niedolę, jak iskry z węgla wzlatują w górę.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Ja jednak szukałbym Boga i Bogu przedstawił swoją sprawę;
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Który czyni rzeczy wielkie i niezbadane, cudowne i niezliczone;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Który zsyła deszcz na ziemię i spuszcza wody na pola;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Który pokornych stawia wysoko, a smutnych wywyższa ku zbawieniu;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Który wniwecz obraca zamysły przebiegłych, tak że ich ręce nie wykonują ich zamiaru;
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Który chwyta mądrych w ich przebiegłości, tak że rada przewrotnych szybko upada.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Za dnia napotykają ciemność, a w południe idą po omacku jak w nocy.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 On wybawia ubogiego od miecza, od ich ust, i z ręki mocarza.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Tak to uciśniony ma nadzieję, a nieprawość zamyka swe usta.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Oto błogosławiony człowiek, którego Bóg karze; nie gardź więc karceniem Wszechmocnego.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 On bowiem rani, ale i opatruje, uderza, a jego ręce uzdrawiają.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Z sześciu nieszczęść cię wyrwie, a w siódmym nie dotknie cię zło.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 W głodzie wybawi cię od śmierci, a na wojnie od mocy miecza.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Przed biczem języka będziesz zasłonięty i nie ulękniesz się spustoszenia, gdy nadejdzie.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Będziesz się śmiał ze spustoszenia i głodu, nie będziesz się bał zwierząt ziemi.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Zawrzesz bowiem przymierze z kamieniami na polu, a okrutny zwierz polny będzie żyć z tobą w pokoju.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 I poznasz, że twój przybytek [jest] spokojny; odwiedzisz swoje mieszkanie, a nie zgrzeszysz.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Poznasz też, że twoje potomstwo się rozmnoży, a twoje dzieci [będą] jak trawa ziemi.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 W sędziwym wieku zejdziesz do grobu, jak snop zboża zbierany w swym czasie.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Oto do tego doszliśmy i tak jest. Słuchaj tego i rozważ to sobie.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
