Hioba 4
1 Wtedy Elifaz z Temanu odpowiedział:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Jeśli będziemy rozmawiać z tobą, nie będzie ci przykro? Ale któż może się od mówienia powstrzymać?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Oto nauczałeś wielu i ręce słabe umocniłeś.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Twoje słowa podnosiły upadającego, a omdlałe kolana wzmacniałeś.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 A teraz, gdy [to] przyszło na ciebie, opadasz z sił, dotknęło cię i się trwożysz.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Czy twoja bojaźń nie była twoją ufnością, a prawość twoich dróg – twoją nadzieją?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Przypomnij sobie, proszę, czy kiedykolwiek zginął ktoś niewinny? Albo gdzie sprawiedliwych wytępiono?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Według tego, co zauważyłem, ci, którzy orzą zło i sieją niegodziwość, zbierają je.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Od tchnienia Boga giną i od powiewu jego gniewu niszczeją.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Ryk lwa, głos dzikiego lwa i zęby lwiątek są złamane.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Lew ginie z braku łupu i młode lwicy rozpraszają się.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Oto potajemnie doszło do mnie słowo i moje ucho usłyszało szept.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 W rozmyślaniu o nocnych widzeniach, gdy twardy sen spada na ludzi;
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 Ogarnęły mnie strach i drżenie, od których wszystkie moje kości zadrżały.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Wtedy duch przeszedł przed moją twarzą, zjeżyły się włosy na moim ciele.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Stanął, lecz nie rozpoznałem jego wyglądu, [tylko jakiś] kształt [był] przed moimi oczami; nastała cisza, a potem usłyszałem głos [mówiący]:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Czy śmiertelny człowiek może być sprawiedliwszy niż Bóg? Czy człowiek [może być] czystszy niż jego Stwórca?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Oto swoim sługom nie ufa i w swoich aniołach dostrzega braki;
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 O ileż bardziej w tych, którzy mieszkają w domach glinianych, których podstawa jest w prochu – łatwiej [ich] zgnieść niż mola.
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Od poranka aż do wieczora są gładzeni; giną na wieki, a nikt [tego] nie zauważa.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Czy ich wspaniałość nie przemija wraz z nimi? Umierają, ale nie w mądrości.
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
