Hioba 37
1 I drży z tego powodu moje serce, i wyrywa się ze swego miejsca.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Słuchajcie uważnie grzmotu jego głosu i dźwięku, który wychodzi z jego ust.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Pod całym niebem go wypuszcza, a jego błyskawicę – na krańce ziemi.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Po niej huczy grzmot, grzmi głosem swojego majestatu, i nie powstrzymuje ich, gdy słychać jego głos.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Bóg cudownie grzmi swoim głosem, czyni wielkie rzeczy, których nie możemy zrozumieć.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Mówi bowiem do śniegu: Padaj na ziemię, a także do deszczu i do ulewy jego potęgi.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Pieczętuje rękę każdego człowieka, aby wszyscy ludzie poznali jego dzieło.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Wtedy zwierzęta wchodzą do jaskini i zostają w swoich jamach.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Od południa przychodzi wicher, a zima od wiatrów północnych.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Swoim tchnieniem Bóg czyni lód i ścinają się szerokie wody.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Także wilgocią [ziemi] obciąża obłok, rozpędza chmurę swoim światłem.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 One krążą według jego rady, aby czyniły wszystko, co rozkazuje na powierzchni okręgu ziemi.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 A on sprawia, że się pojawiają – czy to dla karania, czy dla swojej ziemi, czy dla [okazywania] miłosierdzia.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Słuchaj tego uważnie, Hiobie; zastanów się i rozważ cudowne dzieła Boga.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Czy wiesz, kiedy i [co] postanawia Bóg o tych sprawach albo kiedy rozjaśnia światło swej chmury?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Czy wiesz, jak wiszą chmury – cuda tego, który jest doskonały we wszelkiej wiedzy?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 [Czy wiesz], jak twoje szaty się rozgrzewają, gdy on uspokaja ziemię wiatrem południowym?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Czy rozpościerałeś z nim niebiosa, [które są] trwałe i podobne do zwierciadła odlanego?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Poucz nas, co mamy mu powiedzieć, [bo] nie możemy ułożyć słów z powodu ciemności.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Czy należy go powiadomić, że przemawiam? [Przecież] jeśli ktoś przemówi, zostanie na pewno pożarty.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Teraz jednak [ludzie] nie mogą patrzyć na światło, gdy jaśnieje w chmurach, gdy wiatr przechodzi [i] rozprasza je.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Od północy przychodzi [jakby] złoty [blask, ale] w Bogu jest straszliwy majestat.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 On jest Wszechmocny, nie możemy go doścignąć. On jest wielki w potędze i sądzie i bogaty w sprawiedliwość. Nie uciska [nikogo].
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Dlatego boją się go ludzie. On nie ma względu na żadnego, który jest mądry w sercu.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
