Hioba 34
1 Elihu mówił dalej:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Słuchajcie, mądrzy, moich słów i wy, uczeni, posłuchajcie mnie.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Ucho bowiem bada słowa, jak podniebienie smakuje pokarm.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Wybierzmy sobie sąd, rozeznajmy między sobą, co jest dobre.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Hiob bowiem powiedział: Jestem sprawiedliwy, a Bóg odrzucił moją sprawę.
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Czy mam kłamać wbrew swojej racji? Nieuleczalna jest moja rana, bez przestępstwa.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Czy jest człowiek podobny do Hioba, który pije obelgi jak wodę?
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 I który obraca się w towarzystwie czyniących nieprawość i chodzi z niegodziwcami?
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Powiedział bowiem: Nic to nie pomoże człowiekowi, że ma upodobanie w Bogu.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Dlatego posłuchajcie mnie, ludzie rozumni: Daleki jest Bóg od niegodziwości, Wszechmocny – od nieprawości.
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Bo odpłaci człowiekowi według jego czynu i wynagrodzi każdemu według jego drogi.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Nie, naprawdę Bóg nie czyni przewrotnie, Wszechmocny nie wypacza sądu.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Któż mu powierzył ziemię? Kto urządził cały okrąg świata?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Gdyby zwrócił ku człowiekowi swoje serce, gdyby wziął do siebie jego ducha i tchnienie;
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 To zginęłoby wszelkie ciało razem, a człowiek w proch by się obrócił.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Jeśli więc masz rozum, posłuchaj tego [i] nadstaw uszu na moje słowa.
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Czy ma panować ten, który nienawidzi prawości? Czy potępisz tego, który jest bardzo sprawiedliwy?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Czy wypada do króla mówić: Nikczemniku? A do książąt: Bezbożni?
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 Tym bardziej do tego, który nie ma względu na książąt i nie stawia bogacza nad ubogim? Oni wszyscy bowiem są dziełem jego rąk.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Umrą nagle, o północy lud będzie wzruszony i przeminie, a mocarz zostanie usunięty bez [udziału] ręki [ludzkiej].
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Jego oczy bowiem patrzą na drogi człowieka i [on] widzi wszystkie jego kroki.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 Nie ma ciemności ani cienia śmierci, gdzie mogliby się ukryć ci, którzy czynią nieprawość.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Na człowieka bowiem nie wkłada więcej [niż to, co słuszne], aby stawił się na sąd przed Bogiem.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Rozbije wielu mocarzy i innych osadzi w ich miejsce.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 A ponieważ zna ich czyny, wywraca ich w nocy, aby byli zmiażdżeni.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 Chłoszcze ich jako niegodziwych w miejscu widocznym;
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Za to, że odstąpili od niego i nie zważali na żadne jego drogi;
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 Z tego powodu dochodzi do niego wołanie biednych, a on wysłuchuje wołania ubogich.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 Gdy zaprowadzi pokój, któż go zburzy? A gdy zakryje swoje oblicze, któż go ujrzy? [A czyni] tak zarówno narodowi, jak i człowiekowi;
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 Aby obłudnik już nie panował i nie był pułapką dla ludzi.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Doprawdy, powinieneś mówić do Boga: Poniosłem [karę], a nie będę [już] grzeszyć.
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Naucz mnie tego, [czego] nie widzę; jeśli popełniłem nieprawość, [już] więcej tego nie uczynię.
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Czy [wszystko] ma być po twojej myśli? On odpłaci, czy odrzucisz, czy wybierzesz, a nie ja. Ale jeśli wiesz lepiej, to powiedz.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Niech mi powiedzą ludzie rozumni, niech człowiek mądry posłucha mnie:
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Hiob mówi niemądrze, a jego słowa nie są roztropne.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Niech Hiob zostanie doświadczony do końca za swoje odpowiedzi odnośnie do niegodziwych ludzi.
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Dodaje bowiem buntu do swego grzechu, klaszcze przy nas rękoma i mnoży swoje słowa przeciwko Bogu.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
