Hioba 32
1 A [gdy] ci trzej mężczyźni przestali odpowiadać Hiobowi, ponieważ był sprawiedliwy we własnych oczach;
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Wtedy zapłonął gniewem Elihu, syn Barakeela, Buzyta, z rodu Ram; rozgniewał się na Hioba, gdyż usprawiedliwiał siebie bardziej niż Boga.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Rozpalił się także jego gniew na jego trzech przyjaciół, bo nie znaleźli żadnej odpowiedzi, a jednak potępiali Hioba.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Elihu czekał, aż Hiob skończy odpowiedź, gdyż oni byli od niego starsi.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Gdy Elihu zauważył, że w ustach trzech mężczyzn nie ma żadnej odpowiedzi, zapłonął gniewem.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 I Elihu, syn Barakeela, Buzyta, odpowiedział: Ja jestem młody, a wy jesteście starzy, dlatego bałem się i nie śmiałem wyjawić wam swego zdania.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Myślałem: Niech przemówią dni, a mnogość lat [niech] uczy mądrości.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Ale to duch jest w człowieku i tchnienie Wszechmogącego daje rozum.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Wielcy nie [zawsze są] mądrzy, a starcy nie [zawsze] rozumieją sąd.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Dlatego mówię: Posłuchajcie mnie, ja też wypowiem swoje zdanie.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Oto czekałem na wasze słowa, przysłuchiwałem się waszym dowodom, gdy przygotowywaliście mowę.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 I przypatrywałem się wam, a oto żaden z was nie przekonał Hioba i nikt nie odpowiedział na jego słowa;
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 I nie możecie powiedzieć: Znaleźliśmy mądrość. [Sam] Bóg go strąca, nie człowiek.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Nie do mnie skierował swoje słowa, a ja nie odpowiem mu waszymi słowami.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Zaniepokoili się i już nie odpowiadali; przestali mówić.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Czekałem, lecz nie mówili, ale stanęli i już nic nie powiedzieli.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Odpowiem ze swojej strony, wypowiem też swoje zdanie.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Jestem bowiem pełny słów, mój duch przymusza mnie.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Oto moje wnętrze jest jak wino, które nie ma ujścia; jak nowe bukłaki [zagrożone] pęknięciem.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Będę więc mówić, aby ulżyć sobie; otworzę swoje wargi i odpowiem.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Nie będę miał względu na nikogo i nikomu nie będę schlebiał.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Nie umiem bowiem schlebiać, gdyż mój Stwórca wnet by mnie porwał.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
