Hioba 17
1 Mój oddech jest skażony, moje dni gasną, groby na mnie [czekają].
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Czy nie szydercy są przy mnie? Czy moje oko nie czuwa przez ich zniewagi?
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Złóż więc zastaw za mnie u siebie. Któż jest ten, który za mnie poręczy?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Ich serce bowiem ukryłeś przed zrozumieniem, dlatego [ich] nie wywyższysz.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Kto pochlebia przyjaciołom, tego dzieciom zgasną oczy.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Uczynił mnie tematem przysłowia wśród ludzi i pośmiewiskiem przed nimi.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Moje oko zaćmiło się od smutku, a wszystkie moje członki są jak cień.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Prawi zdumieją się nad tym, a niewinny powstanie przeciwko obłudnikowi.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Sprawiedliwy będzie trwał przy swojej drodze, a kto ma czyste ręce, nabierze siły.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Lecz wy wszyscy zawróćcie i przyjdźcie; bo mądrego wśród was nie znajduję.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Moje dni przeminęły, rozwiały się moje zamiary, myśli mego serca.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Noc zamieniają w dzień, światłość skraca się z powodu ciemności.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 Gdybym czegoś oczekiwał, grób [będzie] moim domem, w ciemności rozłożyłem swoje posłanie. (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Powiedziałem do zniszczenia: Jesteś moim ojcem, a robactwu: Moja matko i moja siostro.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Gdzie jest więc teraz moja nadzieja? Kto zobaczy moją nadzieję?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
