Hioba 15
1 Wtedy Elifaz z Temanu odpowiedział:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Czy mądry [człowiek] ma odpowiadać próżną wiedzą i napełniać swoje wnętrze wiatrem wschodnim?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Czy ma się spierać słowami bezużytecznymi i mową, która nie przynosi pożytku?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Ty nawet odrzucasz bojaźń i powstrzymujesz modlitwę przed Bogiem.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Twoje usta bowiem pokazują twą nieprawość, posługujesz się mową przebiegłych.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Twoje usta cię potępiają, a nie ja; twoje wargi świadczą przeciwko tobie.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Czy jesteś pierwszym człowiekiem, który się urodził? Czy zostałeś stworzony przed pagórkami?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Czy słuchałeś tajemnic Boga? Czy tylko w tobie jest mądrość?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Cóż ty wiesz, czego my nie wiemy? Cóż ty rozumiesz, czego my nie rozumiemy?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Wśród nas są i sędziwi, i starcy, starsi od twego ojca.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Czy lekceważysz pociechę Boga? Czy masz w sobie coś tajemnego?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Czemu cię tak uniosło twoje serce? Czemu swoimi oczami tak mrugasz;
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 Że zwracasz przeciwko Bogu swego ducha i wypuszczasz ze swoich ust takie słowa?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Czym jest człowiek, aby miał być czysty, urodzony z kobiety, aby miał być sprawiedliwy?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Oto nawet swoim świętym on nie ufa i niebiosa nie są czyste w jego oczach.
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 Tym bardziej obrzydły i nikczemny jest człowiek, [który] pije nieprawość jak wodę.
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Wykażę ci, [tylko] mnie posłuchaj; opowiem ci, co widziałem;
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Co mądrzy powiedzieli, a nie zataili, [co mieli] od przodków swoich;
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 Im samym dana była ziemia i żaden obcy nie przeszedł wśród nich.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Niegodziwy żyje w udręce przez wszystkie [swoje] dni i niewiele lat wyznaczono ciemięzcy.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Głos przerażenia [brzmi] w jego uszach, że w czasie pokoju napadnie go niszczyciel.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Nie wierzy, że miałby wrócić z ciemności, obawia się [zewsząd] miecza.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Tuła się za chlebem, [pytając], gdzie [go znaleźć]. Wie, że dzień ciemności został dla niego przygotowany.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Przeraża go utrapienie i ucisk; wzmocnią się przeciwko niemu jak król gotowy do boju.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Wyciągnął bowiem swą rękę przeciw Bogu, przeciwko Wszechmocnemu się umocnił.
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 Naciera na niego, na [jego] szyję, [która jest okryta] pod gęstymi grzbietami jego tarcz.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Swoją twarz kryje bowiem w tłuszczu, a jego tusza zaokrągliła się na lędźwiach.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 Mieszka w opustoszałych miastach i domach, w których nikt nie przebywa, które niebawem staną się ruiną.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Nie wzbogaci się i nie przetrwa jego majątek ani jego doskonałość nie rozszerzy się na ziemi.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Nie wyjdzie z ciemności, płomień ususzy jego latorośle, a zginie od tchnienia jego ust.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Niech złudzony nie ufa marności, gdyż marność będzie jego zapłatą.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Przed wypełnieniem jego dni nastąpi, a jego gałązka nie zakwitnie.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Jak winna latorośl utraci swoje niedojrzałe grona, jak oliwka zrzuci swój kwiat.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Zgromadzenie obłudników będzie bowiem spustoszone, a ogień strawi namioty przekupstwa.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Poczęli krzywdę i urodzili nieprawość, a ich łono przygotowuje oszustwo.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
