< I Koryntian 4 >
1 Niech więc każdy uważa nas za sługi Chrystusa i szafarzy tajemnic Boga.
Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць.
2 A od szafarzy wymaga się, aby każdy [z nich] okazał się wierny.
А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний.
3 Mnie jednak najmniej zależy na tym, czy będę przez was sądzony, czy przez sąd ludzki. Nawet sam siebie nie sądzę.
І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд. Навіть більше, я й сам себе не осуджую.
4 Niczego bowiem w sobie nie dostrzegam, jednak nie jestem przez to usprawiedliwiony, lecz tym, który mnie sądzi, jest Pan.
Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене.
5 Dlatego nie sądźcie przed czasem, dopóki nie przyjdzie Pan, który oświetli to, co ukryte w ciemności, i ujawni zamiary serc. Wtedy każdy otrzyma pochwałę od Boga.
Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.
6 To wszystko zaś, bracia, odniosłem do samego siebie i do Apollosa ze względu na was, abyście się nauczyli na naszym przykładzie nie wykraczać ponad to, co jest napisane, żeby jeden nie pysznił się drugim przeciw innemu.
Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, [що означає]: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним.
7 Kto bowiem czyni cię różnym? Cóż masz, czego byś nie otrzymał? A jeśli otrzymałeś, to dlaczego się chlubisz, jakbyś nie otrzymał?
Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав?
8 Już jesteście nasyceni, już jesteście bogaci, bez nas królujecie. I obyście królowali, abyśmy i my z wami królowali.
Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами!
9 Bo uważam, że Bóg nas, apostołów, wyznaczył jako ostatnich, jakby na śmierć skazanych. Staliśmy się bowiem widowiskiem dla świata, aniołów i ludzi.
Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми [в черзі], як призначених для смерті [на арені], бо ми стали видовищем для світу, ангелів та людей.
10 My jesteśmy głupi dla Chrystusa, ale wy mądrzy w Chrystusie, my jesteśmy słabi, ale wy mocni, wy szanowani, a my wzgardzeni.
Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені!
11 Aż do tej chwili cierpimy głód i pragnienie, jesteśmy nadzy, policzkowani i tułamy się;
І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла,
12 I trudzimy się, pracując własnymi rękami. Gdy nas znieważają – błogosławimy, gdy nas prześladują – znosimy;
виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо;
13 Gdy nam złorzeczą – modlimy się [za nich]. Staliśmy się jak śmiecie tego świata, [jak] odpadki u wszystkich, aż do tej chwili.
коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер.
14 Nie piszę tego po to, aby was zawstydzić, ale napominam [was] jako moje umiłowane dzieci.
Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей.
15 Choćbyście bowiem mieli dziesięć tysięcy wychowawców w Chrystusie, to jednak nie [macie] wielu ojców. Ja bowiem przez ewangelię zrodziłem was w Chrystusie Jezusie.
Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку.
16 Proszę was więc, bądźcie moimi naśladowcami.
Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками!
17 Dlatego to posłałem do was Tymoteusza, który jest moim umiłowanym synem i wiernym w Panu. On wam przypomni moje drogi w Chrystusie, jak nauczam wszędzie, w każdym kościele.
Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві.
18 A niektórzy wbili się w pychę, jakbym nie miał przyjść do was.
Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас.
19 Lecz przyjdę do was wkrótce, jeśli Pan zechce, i poznam nie słowa pysznych, ale [ich] moc.
Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися.
20 Królestwo Boże bowiem [przejawia się] nie w słowie, ale w mocy.
Адже Боже Царство не в слові, а в силі.
21 Co chcecie? Czy mam przyjść do was z rózgą, czy z miłością i w duchu łagodności?
Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любов’ю та духом лагідності?