Psalmów 94
1 Boże pomst! Panie Boże pomst! rozjaśnij się!
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Podnieś się, o Sędzio wszystkiej ziemi! a daj zapłatę pysznym.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Dokądże niepobożni, Panie! dokądże niepobożni radować się będą?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Długoż będą świegotać i hardzie mówić, chlubiąc się wszyscy, którzy czynią nieprawość?
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Lud twój, Panie! trzeć, a dziedzictwo twoje trapić?
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Wdowy i przychodniów mordować? a sierotki zabijać?
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 Mówiąc: Nie widzi tego Pan, ani tego rozumie Bóg Jakóbowy.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Zrozumicież, o wy bydlęcy między ludźmi! a wy szaleni kiedyż zrozumiecie?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Izali ten, który szczepił ucho, nie słyszy? i który ukształtował oko, izali nie widzi?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Izali ten, który ćwiczy narody, nie będzie karał? który uczy człowieka umiejętności.
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Pan zna myśli ludzkie, iż są szczerą marnością.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Błogosławiony jest mąż, którego ty ćwiczysz, Panie! a zakonu twego uczysz go.
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 Abyś mu sprawił pokój od złych dni, ażby był wykopany dół niezbożnikowi.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Albowiem, nie opuści Pan ludu swego, a dziedzictwa swego nie zaniecha.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Ale aż ku sprawiedliwości obróci się sąd, a za nim wszyscy serca uprzejmego.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Któżby się był zastawił za mną przeciwko złośnikom? ktoby się był ujął o mnie przeciwko tym, którzy czynią nieprawość?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 By mi był Pan nie przybył na pomoc, małoby była nie mieszkała dusza moja w milczeniu.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Jużem był rzekł: Zachwiała się noga moja; ale miłosierdzie twoje, o Panie! zatrzymało mię.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 W wielkości utrapienia mego, we wnętrznościach moich, pociechy twoje rozweselały duszę moję.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Izali z tobą towarzyszy stolica nieprawości tych, którzy stanowią krzywdę miasto prawa?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Którzy się zbierają przeciwko duszy sprawiedliwego, a krew niewinną potępiają?
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Ale Pan jest twierdzą moją, a Bóg mój skałą ufności mojej.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 Onci obróci na nich nieprawość ich, a dla złości ich wytraci ich; wytraci ich Pan, Bóg nasz.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
