Psalmów 78
1 Pieśń wyuczająca podana Asafowi. Słuchaj, ludu mój! zakonu mego; nakłońcież uszów swych do słów ust moich.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Otworzę w podobieństwie usta moje, a będę opowiadał przypowiastki starodawne.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Cośmy słyszeli, i poznali, i co nam ojcowie nasi opowiadali.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 Nie zataimy tego przed synami ich, którzy przyszłym potomkom swoim opowiadać będą chwały Pańskie, i moc jego, i cuda jego, które uczynił.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Bo wzbudził świadectwo w Jakóbie, a zakon wydał w Izraelu; przykazał ojcom naszym, aby to do wiadomości podawali synom swoim,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 Aby poznał wiek potomny, synowie, którzy się narodzić mieli, a oni zaś powstawszy, aby to opowiadali synom swoim;
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Aby pokładali w Bogu nadzieję swoję, a nie zapominali na sprawy Boże, ale strzegli przykazań jego;
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Aby się nie stali jako ojcowie ich narodem odpornym i nieposłusznym, narodem, który nie wygotował serca swego, aby był wierny Bogu duch jego.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Albo jako synowie Efraimowi zbrojni, którzy, choć umieli z łuku strzelać, wszakże w dzień wojny tył podali.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Bo nie przestrzegali przymierza Bożego, a według zakonu jego zbraniali się chodzić.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Zapomnieli na sprawy jego, i na dziwne dzieła jego, które im pokazywał.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Przed ojcami ich czynił cuda w ziemi Egipskiej, na polu Soan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Rozdzielił morze, i przeprowadził ich, i sprawił, że stanęły wody jako kupa.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Prowadził ich w obłoku we dnie, a każdej nocy w jasnym ogniu.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Rozszczepił skały na puszczy, a napoił ich, jako z przepaści wielkich.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Wywiódł strumienie ze skały, a uczynił, że wody ciekły jako rzeki.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 A wszakże oni przyczynili grzechów przeciwko niemu, a wzruszyli Najwyższego na puszczy do gniewu;
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 I kusili Boga w sercu swem, żądając pokarmu według lubości swojej.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 A mówili przeciwko Bogu temi słowy: Izali może Bóg zgotować stół na tej puszczy?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Oto uderzył w skałę, a wypłynęły wody, i rzeki wezbrały; izali też będzie mógł dać chleb? Izali nagotuje mięsa ludowi swemu?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Przetoż usłyszawszy to Pan, rozgniewał się, a ogień się zapalił przeciw Jakóbowi, także i popędliwość powstała przeciw Izraelowi;
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Przeto, iż nie wierzyli Bogu, a nie mieli nadziei w zbawieniu jego.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Choć był rozkazał obłokom z góry, i forty niebieskie otworzył.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 I spuścił im jako deszcz mannę ku pokarmowi, a pszenicę niebieską dał im.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Chleb mocarzów jadł człowiek, a zesłał im pokarmów do sytości.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Obrócił wiatr ze wschodu na powietrzu, a przywiódł mocą swą wiatr z południa;
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 I spuścił na nich mięso jako proch, i ptastwo skrzydlate jako piasek morski;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Spuścił je w pośród obozu ich, wszędy około namiotów ich.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 I jedli, a nasyceni byli hojnie, i dał im, czego żądali.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 A gdy jeszcze nie wypełnili żądości swej, gdy jeszcze pokarm był w ustach ich:
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 Tedy zapalczywość Boża przypadła na nich, i pobił tłustych ich, a przedniejszych z Izraela poraził.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Ale w tem wszystkiem jeszcze grzeszyli, i nie wierzyli cudom jego;
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Przetoż sprawił, że marnie dokonali dni swoich, i lat swoich w strachu.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Gdy ich tracił, jeźliże go szukali, i nawracali się, a szukali z rana Boga,
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Przypominając sobie, iż Bóg był skałą ich, a Bóg najwyższy odkupicielem ich:
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 (Aczkolwiek pochlebiali mu usty swemi, i językiem swoim kłamali mu;
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 A serce ich nie było szczere przed nim, ani wiernymi byli w przymierzu jego.)
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 On jednak będąc miłosierny odpuszczał nieprawości ich, a nie zatracał ich, ale częstokroć odwracał gniew swój, a nie pobudzał wszystkiego gniewu swego;
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Bo pamiętał, że są ciałem, wiatrem, który odchodzi, a nie wraca się zaś.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Jako go często draźnili na puszczy, i do boleści przywodzili na pustyniach?
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Bo coraz kusili Boga, a Świętemu Izraelskiemu granice zamierzali.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Nie pamiętali na rękę jego, i na on dzień, w który ich wybawił z utrapienia;
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 Gdy czynił w Egipcie znaki swoje, a cuda swe na polu Soan;
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Gdy obrócił w krew rzeki ich, i strumienie ich, tak, że z nich pić nie mogli.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Przepuścił na nich rozmaite muchy, aby ich kąsały, i żaby, aby ich gubiły:
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 I dał chrząszczom urodzaje ich, a prace ich szarańczy.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Potłukł gradem szczepy ich, a drzewa leśnych fig ich gradem lodowym.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 I podał gradowi bydło ich, a majętność ich węglu ognistemu.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Posłał na nich gniew zapalczywości swojej, popędliwość, i rozgniewanie, i uciśnienie, przypuściwszy na nich aniołów złych.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Wyprostował ścieżkę gniewowi swemu, nie zachował od śmierci duszy ich, i na bydło ich powietrze dopuścił;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 I pobił wszystko pierworodztwo w Egipcie, pierwiastki mocy ich w przybytkach Chamowych;
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Ale jako owce wyprowadził lud swój, a wodził ich jako stada po puszczy.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Wodził ich w bezpieczeństwie, tak, że się nie lękali, (a nieprzyjaciół ich okryło morze, )
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Aż ich przywiódł do świętej granicy swojej, na onę górę, której nabyła prawica jego.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 I wyrzucił przed twarzą ich narody, i sprawił, że im przyszły na sznur dziedzictwa ich, ażeby mieszkały w przybytkach ich pokolenia Izraelskie.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 A wszakże przecież kusili i draźnili Boga najwyższego, a świadectwa jego nie strzegli.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Ale się odwrócili, i przewrotnie się obchodzili, jako i ojcowie ich; wywrócili się jako łuk omylny.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Bo go wzruszyli do gniewu wyżynami swemi, a rytemi bałwanami swemi pobudzili go do zapalczywości.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Co słysząc Bóg rozgniewał się, i zbrzydził sobie bardzo Izraela,
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Tak, że opuściwszy przybytek w Sylo, namiot, który postawił między ludźmi,
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Podał w niewolę moc swoję, i sławę swoję w ręce nieprzyjacielskie.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Dał pod miecz lud swój, a na dziedzictwo swoje rozgniewał się.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Młodzieńców jego ogień pożarł, a panienki jego nie były uczczone.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Kapłani jego od miecza polegli, a wdowy jego nie płakały.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Lecz potem ocucił się Pan jako ze snu, jako mocarz wykrzykający od wina.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 I zaraził nieprzyjaciół swoich na pośladkach, a na wieczną hańbę podał ich.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Ale choć wzgardził namiotem Józefowym, a pokolenia Efraimowego nie obrał,
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Wszakże obrał pokolenie Judowe, i górę Syon, którą umiłował.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 I wystawił sobie jako pałac wysoki świątnicę swoję, jako ziemię, którą ugruntował na wieki.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 I obrał Dawida sługę swego, wziąwszy go z obór owczych;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Gdy chodził za owcami kotnemi, przyprowadził go, aby pasł Jakóba, lud jego, i Izraela, dziedzictwo jego;
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Który ich pasł w szczerości serca swego, a w roztropności rąk swoich prowadził ich.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
