Psalmów 77
1 Przedniejszemu śpiewakowi dla Jedytuna psalm Asafowy. Głos mój podnoszę do Boga, kiedy wołam; głos mój podnoszę do Boga, aby mię wysłuchał.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 W dzień utrapienia mego szukałem Pana: wyciągałem w nocy ręce moje bez przestania, a nie dała się ucieszyć dusza moja.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Wspominałem na Boga, a trwożyłem sobą; rozmyślałem, a utrapieniem ściśniony był duch mój. (Sela)
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Zatrzymywałeś oczy moje, aby czuły; potartym był, ażem nie mógł mówić.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Przychodziły mi na pamięć dni przeszłe i lata dawne.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Wspominałem sobie na śpiewanie moje; w nocym w sercu swem rozmyślał, i wywiadywał się o tem duch mój, mówiąc:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 Izali mię na wieki odrzuci Pan, a więcej mi już łaski nie ukaże?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Izali do końca ustanie miłosierdzie jego, i koniec weźmie słowo od rodzaju aż do rodzaju? Izali zapomniał Bóg zmiłować się?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Izali zatrzymał w gniewie litości swoje? (Sela)
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 I rzekłem: Toć jest śmierć moja; wszakże prawica Najwyższego uczyni odmianę.
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Wspominać sobie będę na sprawy Pańskie, a przypominać sobie będę dziwne sprawy twoje, zdawna uczynione.
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 I będę rozmyślał o wszelkiem dziele twojem, i o uczynkach twoich będę mówił:
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Boże! święta jest droga twoja. Któryż Bóg jest tak wielki, jako Bóg nasz?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Tyś jest Bóg, który czynisz cuda; podałeś do znajomości między narody moc twoję.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Odkupiłeś ramieniem twojem lud swój, syny Jakóbowe i Józefowe. (Sela)
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Widziały cię wody, o Boże! widziały cię wody, i ulękły się, i wzruszyły się przepaści.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Obłoki wydały powodzi; niebiosa wydały gromy, a strzały twoje tam i sam biegały.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Huczało grzmienie twoje po obłokach, błyskawice oświeciły okrąg ziemi, ziemia się wzruszyła i zatrzęsła.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 Przez morze była droga twoja, a ścieżki twoje przez wody wielkie, wszakże śladów twoich nie było.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Prowadziłeś lud twój, jako stado owiec, przez rękę Mojżesza i Aarona.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
