Psalmów 56
1 Przedniejszemu śpiewakowi o niemej gołębicy, na miejscach odległych, złoty psalm Dawidowy, gdy go w Gat Filistynowie pojmali. Zmiłuj się nademną, o Boże!, bo mię chce pochłonąć człowiek; każdego dnia walcząc trapi mię.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Chcą mię połknąć nieprzyjaciele moi na każdy dzień; zaprawdęć wiele jest walczących przeciwko mnie, o Najwyższy!
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Któregokolwiek mię dnia strach ogarnia, ja w tobie ufam.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 Boga wysławiać będę dla słowa jego; w Bogu nadzieję będę miał, ani się będę bał, żeby mi co ciało uczynić mogło.
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Przez cały dzień słowa moje wykręcają, a przeciwko mnie są wszystkie myśli ich, na złe.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 Zbierają się, i ukrywają się, i ślad mój upatrują, czyhając na duszę moję.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Izali za nieprawość pomsty ujdą? strąć te narody, o Boże! w popędliwości twojej.
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Tyś tułanie moje policzył; zbierzże też łzy moje w wiadro twe; izaż nie są spisane w księgach twoich?
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Tedy się nazad cofną nieprzyjaciele moi, któregokolwiek dnia zawołam; bo to wiem, iż Bóg jest ze mną.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Boga wysławiać będę z słowa; Pana chwalić będę z słowa jego.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 W Bogu mam nadzieję, nie będę się bał, aby mi co miał uczynić człowiek.
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Tobiem, o Boże! śluby uczynił; przetoż też tobie chwały oddam.
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 Albowiemeś wyrwał duszę moję od śmierci, a nogi moje od upadku, abym statecznie chodził przed obliczem Bożem w światłości żyjących.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
