Psalmów 49
1 Przedniejszemu śpiewakowi z synów Korego psalm. Słuchajcie tego wszystkie narody; bierzcie to w uszy wszyscy mieszkający na okręgu ziemi!
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 Tak z ludu pospolitego, jako z ludzi zacnych, tak bogaty jako ubogi!
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Usta moje będą opowiadały mądrość, a myśl serca mego roztropność.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Nakłonię do przypowieści ucha mego, wyłożę przy harfie zagadkę moję.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Przeczże się mam bać we złe dni, aby mię nieprawość tych, którzy mię depczą, miała ogarnąć?
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 Którzy ufają bogactwom swoim, a w mnóstwie dostatków swoich chlubią się.
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Gdyż brata swego nikt żadnym sposobem nie odkupi, ani może dać Bogu okupu jego zań.
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 (Albowiem drogi jest okup duszy ich, i nie może się ostać na wieki.)
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 Aby żył na wieki, a nie oglądał grobu.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Bo widzimy, iż i mądrzy umierają, głupi i szalony zarówno giną, a zostawiają, obcym bogactwa swoje.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 Myślą, że domy ich są wieczne, a przybytki ich trwają od narodu do narodu; przetoż je nazywają od imion swych na ziemi.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Ale człowiek we czci nie zostaje, podobnym będąc bydlętom, które giną.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Takowa myśl ich głupstwem ich jest, a przecież potomkowie ich pochwalają to usty swemi. (Sela)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Jako owce w grobie złożeni będą, śmierć ich strawi; ale sprawiedliwi panować będą nad nimi z poranku, a kształt ich zniszczony będzie w grobie, gdy ustąpią z mieszkania swego. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Nie bójże się, gdy się kto zbogaci, a gdy się rozmnoży sława domu jego.
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 Bo umierając nie weźmie nic z sobą, ani za nim zstąpi sława jego.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 A choć duszy swej za żywota swego pobłaża i chwalono go, gdy sobie dobrze czynił:
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 Przecież musi iść za rodziną ojców swych, a na wieki nie ogląda światłości.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Owóż człowiek, który jest we czci, a nie zrozumiewa tego, podobny jest bydlętom, które giną.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
