Psalmów 49
1 Przedniejszemu śpiewakowi z synów Korego psalm. Słuchajcie tego wszystkie narody; bierzcie to w uszy wszyscy mieszkający na okręgu ziemi!
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
2 Tak z ludu pospolitego, jako z ludzi zacnych, tak bogaty jako ubogi!
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
3 Usta moje będą opowiadały mądrość, a myśl serca mego roztropność.
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
4 Nakłonię do przypowieści ucha mego, wyłożę przy harfie zagadkę moję.
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 Przeczże się mam bać we złe dni, aby mię nieprawość tych, którzy mię depczą, miała ogarnąć?
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
6 Którzy ufają bogactwom swoim, a w mnóstwie dostatków swoich chlubią się.
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 Gdyż brata swego nikt żadnym sposobem nie odkupi, ani może dać Bogu okupu jego zań.
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 (Albowiem drogi jest okup duszy ich, i nie może się ostać na wieki.)
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
9 Aby żył na wieki, a nie oglądał grobu.
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 Bo widzimy, iż i mądrzy umierają, głupi i szalony zarówno giną, a zostawiają, obcym bogactwa swoje.
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 Myślą, że domy ich są wieczne, a przybytki ich trwają od narodu do narodu; przetoż je nazywają od imion swych na ziemi.
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 Ale człowiek we czci nie zostaje, podobnym będąc bydlętom, które giną.
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 Takowa myśl ich głupstwem ich jest, a przecież potomkowie ich pochwalają to usty swemi. (Sela)
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
14 Jako owce w grobie złożeni będą, śmierć ich strawi; ale sprawiedliwi panować będą nad nimi z poranku, a kształt ich zniszczony będzie w grobie, gdy ustąpią z mieszkania swego. (Sheol h7585)
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol h7585)
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol h7585)
16 Nie bójże się, gdy się kto zbogaci, a gdy się rozmnoży sława domu jego.
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 Bo umierając nie weźmie nic z sobą, ani za nim zstąpi sława jego.
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 A choć duszy swej za żywota swego pobłaża i chwalono go, gdy sobie dobrze czynił:
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
19 Przecież musi iść za rodziną ojców swych, a na wieki nie ogląda światłości.
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
20 Owóż człowiek, który jest we czci, a nie zrozumiewa tego, podobny jest bydlętom, które giną.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
