Psalmów 38
1 Psalm Dawidowy ku przypominaniu. Panie! w popędliwości twojej nie nacieraj na mię, a w gniewie twoim nie karz mię.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Albowiem strzały twoje utknęły we mnie, a ręka twoja dolega mię.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Niemasz nic całego w ciele mojem dla rozgniewania twego; niemasz odpoczynku kościom moim dla grzechu mojego.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Bo nieprawości moje przycisnęły głowę moję; jako brzemię ciężkie obciążyły mię.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Zjątrzyły się, i pogniły rany moje, dla głupstwa mojego.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Skurczyłem się, i skrzywiłem się bardzo, na każdy dzień w żałobie chodzę.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Albowiem wnętrzności moje pełne są brzydkości, a nie masz nic całego w ciele mojem.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Zemdlałem, i startym jest bardzo, ryczę dla trwogi serca mego.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Panie! przed tobą jest wszystka żądość moja, a wzdychanie moje przed tobą nie jest skryte.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Serce moje skacze; opuściła mię siła moja, a jasności oczów moich nie masz przy mnie.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Którzy mię miłują, i przyjaciele moi, stronią od ran moich, a powinowaci moi z daleka stoją.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 I zastawili sidła ci, którzy szukają duszy mojej; a którzy mi szukają złego, mówili przewrotnie, i zdrady przez cały dzień zmyślali.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Alem ja niby głuchy nie słyszał, a jako niemy, który ust swoich nie otwiera.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 I stałem się jako człowiek, który nic nie słyszy, i niema odporu w ustach swoich.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Albowiem na cię, Panie! oczekuję; ty za mię odpowiesz, Panie, Boże mój!
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Bom rzekł: Niechaj się nie cieszą ze mnie; gdyby szwankowała noga moja, niechaj się hardzie nie podnoszą przeciwko mnie.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Bom ja upadku bliski, a boleść moja zawżdy jest przedemną.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Owszem, nieprawość moję wyznaję, a frasuję się dla grzechu mojego.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Ale nieprzyjaciele moi weselą się, zmacniają się, i rozmnażają się ci, którzy mię nienawidzą bez przyczyny:
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 A oddawając mi złem za dobre sprzeciwiają mi się, przeto, że naśladuję tego, co jest dobrego.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Nie opuszczajże mię, Panie, Boże mój! nie oddalajże się odemnie.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Pośpiesz na ratunek mój, Panie zbawienia mego!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
