Psalmów 37
1 Pieśń Dawidowa. Nie obruszaj się dla złośników, ani zajrzyj czyniącym nieprawość.
Давидів.
2 Bo jako trawa prędko podcięci będą, a jako liście zielone opadną.
бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3 Ufaj w Panu, a czyń dobrze; mieszkajże na ziemi, a żyw się sprawiedliwie.
Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 Kochaj się w Panu, a dać prośby serca twego,
Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5 Spuść na Pana drogę twoję, a ufaj w nim, a on wszystko uczyni;
На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6 I wywiedzie jako światłość sprawiedliwość twoję, a sąd twój jako południe.
і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7 Poddaj się Panu, a oczekuj go; nie obruszaj się na tego, któremu się szczęści w sprawach jego, na człowieka, który dokazuje, cokolwiek zamyśli.
Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 Przestań gniewu, a zaniechaj popędliwości; nie zapalaj się gniewem, abyś miał źle czynić.
Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 Albowiem złośnicy będą wykorzenieni: lecz którzy oczekują Pana, ci odziedziczą ziemię.
бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 Po małej chwili alić niemasz niezbożnika; spojrzyszli na miejsce jego, alić go już niemasz.
А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 Lecz pokorni odziedziczą ziemię, i rozkochają się w wielkości pokoju.
а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 Zle myśli niepobożny przeciwko sprawiedliwemu, i zgrzyta nań zębami swemi.
Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13 Ale się Pan śmieje z niego; bo widzi, że przychodzi dzień jego.
та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 Miecza dobyli niezbożni, a naciągnęli łuk swój, aby porazili ubogiego, i niedostatecznego, ażeby pomordowali tych, którzy chodzą prostą drogą;
Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15 Aleć miecz ich przeniknie serce ich, a łuki ich będą połamane.
та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 Lepsza jest trocha sprawiedliwego, niż wielkie bogactwa wielu niepobożnych;
Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 Albowiem ramiona niezbożników będą pokruszone; ale sprawiedliwych Pan podpiera.
бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18 Zna Pan dni doskonałych; przetoż dziedzictwo ich na wieki zostanie.
Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19 Nie będą zawstydzeni we zły czas, a we dni głodu będą nasyceni;
за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 Ale niezbożni poginą, a nieprzyjaciele Pańscy, jako tłustość barania z dymem niszczeje, tak oni zniszczeją.
Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 Niezbożnik pożycza, a nie ma czem oddać; ale sprawiedliwy pokazuje łaskę, i rozdaje.
Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22 Albowiem błogosławieni od Pana odziedziczą ziemię; ale przeklęci od niego będą wykorzenieni.
бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 Od Pana bywają sprawowane drogi człowieka dobrego, a droga jego, podoba mu się.
Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 Gdy padnie, nie stłucze się: albowiem Pan trzyma go za rękę jego.
коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 Byłem młodym, i zstarzałem się, nie widziałem sprawiedliwego opuszczonego, ani nasienia jego żebrzącego chleba.
Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Na każdy dzień pokazuje miłosierdzie i pożycza, a przecież nasienie jego jest w błogosławieństwie.
Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27 Odstąp od złego a czyń dobrze, a będziesz mieszkał na wieki.
Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28 Albowiem Pan miłuje sąd, a nie opuści świętych swoich, na wieki w straży jego będą; ale nasienie niepobożnych będzie wykorzenione.
Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29 Sprawiedliwi odziedziczą ziemię, i będą w niej mieszkali na wieki.
Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30 Usta sprawiedliwego mówią mądrość, a język jego sąd opowiada.
Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31 Zakon Boga jego jest w sercu jego; przetoż nie zachwieją się nogi jego.
Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32 Wypatruje niepobożny sprawiedliwego, i szuka jakoby go zabił;
А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33 Ale Pan nie zostawi go w ręku jego, i nie potępi go, gdy będzie sądzony.
та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 Oczekuj Pana, i strzeż drogi jego, a on cię wywyższy, abyś odziedziczył ziemię; a oglądasz, gdy niepobożni, wytraceni będą.
Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 Widziałem niezbożnika nader wyniosłego, a rozłożonego jako drzewo zielone samorosłe;
Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 Ale przeminął, a oto go nie było; szukałem go, alem go znaleść nie mógł.
та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37 Spojrzyj na niewinnego, a przypatrz się szczeremu, że ostatnie rzeczy takiego człowieka są spokojne.
Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 Lecz przestępcy pospołu poginą, a niezbożnicy na ostatek wykorzenieni będą.
переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39 Wszakże zbawienie sprawiedliwych jest od Pana, który jest mocą ich czasu uciśnienia.
А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40 Wspomaga ich Pan, i wyrywa ich; wyrywa ich od niepobożnych, i zachowuje ich; bo w nim nadzieję mają.
і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
