Psalmów 22
1 Przedniejszemu śpiewakowi na czas poranny psalm Dawidowy. Boże mój! Boże mój! czemuś mię opuścił? oddaliłeś się od wybawienia mego, od słów ryku mego.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Boże mój! wołam we dnie, a nie ozywasz mi się; i w nocy, a nie mogę się uspokoić.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Aleś ty Święty, mieszkający w chwałach Izraelskich.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 W tobie nadzieję mieli ojcowie nasi; nadzieję mieli, a wybawiłeś ich.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Do ciebie wołali, a wybawieni są; w tobie nadzieję mieli, a nie byli pohańbieni.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Alem ja robak, a nie człowiek: pośmiewisko ludzkie, i wzgarda pospólstwa.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Wszyscy, którzy mię widzą, szydzą ze mnie; wykrzywiają gębę, chwieją głową, mówiąc:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Spuścił się na Pana, niechże go wyrwie; niech go wybawi, ponieważ się w nim kocha.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Aleś ty jest, któryś mię wywiódł z żywota, czyniąc mi dobrą nadzieję jeszcze u piersi matki mojej.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Na tobie spolegam od narodzenia swego; z żywota matki mojej tyś Bogiem moim.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Nie oddalajże się odemnie; albowiem utrapienie bliskie jest, a niemasz, ktoby ratował.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Obtoczyło mię mnóstwo cielców; byki z Basan obległy mię.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Otworzyły na mię gębę swą jako lew szarpający i ryczący.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Rozpłynąłem się jako woda, a rozstąpiły się wszystkie kości moje; stało się serce moje jako wosk, zstopniało w pośród wnętrzności moich.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Wyschła jako skorupa moc moja, a język mój przysechł do podniebienia mego; nawet w prochu śmierci położyłeś mię.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Albowiem psy mię obskoczyły, gromada złośników obległa mię; przebodli ręce moje i nogi moje.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Zliczyłbym wszystkie kości moje; lecz oni na mię patrząc, przypatrują mi się.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Rozdzielili odzienie moje między się, a o szaty moje los miotali.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Ale ty, Panie! nie oddalaj się: mocy moja! na ratunek mój pospiesz.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Wyrwij od miecza duszę moję, z mocy psiej jedynaczkę moję.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Wybaw mię z paszczęki lwiej, a od rogów jednorożcowych wyzwól mię.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Tedy opowiem imię twoje braciom mym; w pośród zgromadzenia chwalić cię będę.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Mówiąc: Którzy się boicie Pana, chwalcie go; wszystko potomstwo Jakóbowe wysławiajcie go, a niech się go boi wszystko nasienie Izraelskie.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Albowiem nie wzgardził, ani się odwrócił od utrapienia ubogiego, ani skrył od niego oblicza swego; owszem, gdy do niego wołał, wysłuchał go.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 O tobie chwała moja w zgromadzeniu wielkiem; śluby moje oddam przed tymi, którzy się ciebie boją.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Będą jeść ubodzy, i nasycą się; chwalić będą Pana, którzy go szukają; serce wasze żyć będzie na wieki.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Wspomną i nawrócą się do Pana wszystkie granice ziemi, i kłaniać się będą przed obliczem twojem wszystkie pokolenia narodów.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Albowiem Pańskie jest królestwo, a on panuje nad narodami.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Wszyscy bogaci ziemi będą jeść, i upadać przed nim, przed oblicznością jego kłaniać się będą wszyscy zstępujący w proch, i którzy duszy swej żywo zachować nie mogą.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Nasienie ich służyć mu będzie, a będzie przywłaszczane Panu w każdym wieku.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Zbieżą się, a będą opowiadali sprawiedliwość jego narodowi, który z nich wynijdzie, iż ją on wykonał.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
