Psalmów 22
1 Przedniejszemu śpiewakowi na czas poranny psalm Dawidowy. Boże mój! Boże mój! czemuś mię opuścił? oddaliłeś się od wybawienia mego, od słów ryku mego.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Boże mój! wołam we dnie, a nie ozywasz mi się; i w nocy, a nie mogę się uspokoić.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Aleś ty Święty, mieszkający w chwałach Izraelskich.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 W tobie nadzieję mieli ojcowie nasi; nadzieję mieli, a wybawiłeś ich.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Do ciebie wołali, a wybawieni są; w tobie nadzieję mieli, a nie byli pohańbieni.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Alem ja robak, a nie człowiek: pośmiewisko ludzkie, i wzgarda pospólstwa.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Wszyscy, którzy mię widzą, szydzą ze mnie; wykrzywiają gębę, chwieją głową, mówiąc:
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Spuścił się na Pana, niechże go wyrwie; niech go wybawi, ponieważ się w nim kocha.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Aleś ty jest, któryś mię wywiódł z żywota, czyniąc mi dobrą nadzieję jeszcze u piersi matki mojej.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 Na tobie spolegam od narodzenia swego; z żywota matki mojej tyś Bogiem moim.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Nie oddalajże się odemnie; albowiem utrapienie bliskie jest, a niemasz, ktoby ratował.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Obtoczyło mię mnóstwo cielców; byki z Basan obległy mię.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 Otworzyły na mię gębę swą jako lew szarpający i ryczący.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Rozpłynąłem się jako woda, a rozstąpiły się wszystkie kości moje; stało się serce moje jako wosk, zstopniało w pośród wnętrzności moich.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Wyschła jako skorupa moc moja, a język mój przysechł do podniebienia mego; nawet w prochu śmierci położyłeś mię.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Albowiem psy mię obskoczyły, gromada złośników obległa mię; przebodli ręce moje i nogi moje.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Zliczyłbym wszystkie kości moje; lecz oni na mię patrząc, przypatrują mi się.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 Rozdzielili odzienie moje między się, a o szaty moje los miotali.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 Ale ty, Panie! nie oddalaj się: mocy moja! na ratunek mój pospiesz.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Wyrwij od miecza duszę moję, z mocy psiej jedynaczkę moję.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Wybaw mię z paszczęki lwiej, a od rogów jednorożcowych wyzwól mię.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Tedy opowiem imię twoje braciom mym; w pośród zgromadzenia chwalić cię będę.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Mówiąc: Którzy się boicie Pana, chwalcie go; wszystko potomstwo Jakóbowe wysławiajcie go, a niech się go boi wszystko nasienie Izraelskie.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 Albowiem nie wzgardził, ani się odwrócił od utrapienia ubogiego, ani skrył od niego oblicza swego; owszem, gdy do niego wołał, wysłuchał go.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 O tobie chwała moja w zgromadzeniu wielkiem; śluby moje oddam przed tymi, którzy się ciebie boją.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 Będą jeść ubodzy, i nasycą się; chwalić będą Pana, którzy go szukają; serce wasze żyć będzie na wieki.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Wspomną i nawrócą się do Pana wszystkie granice ziemi, i kłaniać się będą przed obliczem twojem wszystkie pokolenia narodów.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 Albowiem Pańskie jest królestwo, a on panuje nad narodami.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Wszyscy bogaci ziemi będą jeść, i upadać przed nim, przed oblicznością jego kłaniać się będą wszyscy zstępujący w proch, i którzy duszy swej żywo zachować nie mogą.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Nasienie ich służyć mu będzie, a będzie przywłaszczane Panu w każdym wieku.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 Zbieżą się, a będą opowiadali sprawiedliwość jego narodowi, który z nich wynijdzie, iż ją on wykonał.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
