Psalmów 2

1 Przeczże się poganie buntują, a narody przemyślają próżne rzeczy?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Schodzą się królowie ziemscy, a książęta radzą społem przeciwko Panu, i przeciw pomazańcowi jego, mówiąc:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Potargajmy związki ich, a odrzućmy od siebie powrozy ich.

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Ale ten, który mieszka w niebie, śmieje się; Pan szydzi z nich.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Tedy będzie mówił do nich w popędliwości swojej, a w gniewie swoim przestraszy ich,

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Mówiąc: Jamci postanowił króla mojego nad Syonem, górą świętą moją.

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Opowiem ten dekret: Pan rzekł do mnie: Syn mój jesteś ty, Jam ciebie dziś spłodził.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Żądaj odemnie, a dam ci narody dziedzictwo twoje; a osiadłość twoję, granice ziemi.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Potrzesz ich laską żelazną, a jako naczynie zduńskie pokruszysz ich.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Terazże tedy zrozumiejcie, królowie, nauczcie się sędziowie ziemi!

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Służcie Panu w bojaźni, a rozradujcie się ze drżeniem.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Pocałujcie syna, by się snać nie rozgniewał, i zginęlibyście w drodze, gdyby się najmniej zapaliła popędliwość jego. Błogosławieni wszyscy, którzy w nim ufają.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!