Psalmów 2

1 Przeczże się poganie buntują, a narody przemyślają próżne rzeczy?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Schodzą się królowie ziemscy, a książęta radzą społem przeciwko Panu, i przeciw pomazańcowi jego, mówiąc:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Potargajmy związki ich, a odrzućmy od siebie powrozy ich.

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Ale ten, który mieszka w niebie, śmieje się; Pan szydzi z nich.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Tedy będzie mówił do nich w popędliwości swojej, a w gniewie swoim przestraszy ich,

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Mówiąc: Jamci postanowił króla mojego nad Syonem, górą świętą moją.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Opowiem ten dekret: Pan rzekł do mnie: Syn mój jesteś ty, Jam ciebie dziś spłodził.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Żądaj odemnie, a dam ci narody dziedzictwo twoje; a osiadłość twoję, granice ziemi.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Potrzesz ich laską żelazną, a jako naczynie zduńskie pokruszysz ich.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Terazże tedy zrozumiejcie, królowie, nauczcie się sędziowie ziemi!

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Służcie Panu w bojaźni, a rozradujcie się ze drżeniem.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Pocałujcie syna, by się snać nie rozgniewał, i zginęlibyście w drodze, gdyby się najmniej zapaliła popędliwość jego. Błogosławieni wszyscy, którzy w nim ufają.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!