Psalmów 14

1 Przedniejszemu śpiewakowi psalm Dawidowy. Głupi rzekł w sercu swojem: Niemasz Boga. Popsowali się, obrzydliwymi się stali w zabawach swoich: niemasz, ktoby czynił dobrze.

Керівнику хору. Давидів. Промовив безумний у своєму серці: «Немає Бога». Розбестились вони, огидними стали їхні вчинки, немає [нікого], хто б чинив добро.

2 Pan z niebios spojrzał na synów ludzkich, aby obaczył, byłliby kto rozumny i szukający Boga.

Господь із небес поглядає на синів людських, щоб побачити, чи є [серед них] розумний, що шукає Бога.

3 Aleć wszyscy odstąpili, jednako się nieużytecznymi stali; niemasz, ktoby czynił dobrze, niemasz i jednego.

Усі як один вони збочили [з дороги], зіпсувалися; немає того, хто робив би добро, жодного немає.

4 Azaż nie wiedzą wszyscy czyniciele nieprawości, że pożerają lud mój, jako więc chleb jedzą? ale Pana nie wzywają.

Невже не схаменуться всі ті, хто чинить беззаконня, хто пожирає народ мій, немов хліб, хто Господа не кличе?

5 Tam się bardzo ulękną, gdyż Bóg jest przy narodzie sprawiedliwego.

Там, [на шляху їхньому], охопить їх страх, адже Бог серед праведного роду.

6 Hańbicie radę ubogiego; ale Pan jest nadzieją jego.

Ви глузуєте зі сподівань пригнобленого, але Господь – його притулок.

7 Któż da z Syonu wybawienie Izraelowi? Gdyż zasię wyprowadzi Pan z więzienia lud swój; rozraduje się Jakób, a Izrael się rozweseli.

О, хто дав би із Сіону порятунок Ізраїлеві! Коли Господь поверне з полону народ Свій, веселитиметься Яків, радітиме Ізраїль!