Psalmów 137

1 Nad rzekami Babilońskiemi, tameśmy siadali i płakali, wspominając na Syon.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Na wierzbach, które są w nim, zawieszaliśmy harfy nasze.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 A gdy nas tam pytali ci, którzy nas zawiedli w niewolę, o słowa pieśni, ( chociażeśmy byli zawiesili pieśni radości, ) mówiąc: Śpiewajcie nam pieśń z pieśni Syońskich,

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Odpowiedzieliśmy: Jakoż mamy śpiewać pieśń Pańską w ziemi cudzoziemców?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Jeźliże cię zapomnę, o Jeruzalemie! niech zapomni sama siebie prawica moja.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Niech przylgnie język mój do podniebienia mego, jeźlibym na cię nie pomniał, jeźlibym nie przełożył Jeruzalemu nad najwiekszę wesele moje.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Wspomnij, Panie! na synów Edomskich, i na dzień Jeruzalemski, w który mówili: Poburzcie, poburzcie aż do gruntu w nim.

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O córko Babilońska! i ty będziesz spustoszona. Błogosławiony, któryć odda nagrodę twoję, za to, coś nam złego uczyniła.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Błogosławiony, który pochwyci i roztrąci dziatki twe o skałę.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!