Psalmów 12

1 Przedniejszemu śpiewakowi Seminit, pieśń Dawidowa. Ratuj, Panie! boć już niestaje miłosiernego, a wyginęli uprzejmi z synów ludzkich.

Керівнику хору. У супроводі восьмиструнного інструмента. Псалом Давидів. Врятуй, Господи, бо не стало справедливого, бо зникли вірні з-посеред синів людських!

2 Każdy mówi kłamstwo z bliźnim swoim: usty pochlebnemi, dwojakiem sercem mówią.

Марне говорять одне одному, вуста слизькі [в них], глибоко в серці промовляють [інше].

3 Niechajże Pan wytraci wszystkie wargi pochlebne, i język mówiący rzeczy wyniosłe.

Нехай розрубає Господь кожні слизькі вуста [й] зухвалий язик тих,

4 Którzy mówią: Językiem naszym przewiedziemy, wargi nasze za nami są, któż jest panem naszym?

що говорять: «Нашим язиком здолаємо [кого завгодно]; вуста наші з нами – то хто нам пан?»

5 Dla zniszczenia ubogich, i dla wołania nędznych teraz powstanę, mówi Pan; postawię w bezpieczności tego, na którego sidła stawiają.

«Через те, що грабують пригноблених, що бідняки стогнуть, нині повстану Я, – говорить Господь, – врятую від тих, хто зводить на них наклеп».

6 Słowa Pańskie są słowa czyste, jako srebro wypławione w piecu glinianym, siedm kroć przelewane.

Слова Господні – слова чисті, немов срібло, що в горнилі земляному очищене, сім разів переплавлене.

7 Ty, Panie! zachowaj ich; strzeż ich od rodzaju tego aż na wieki.

Ти, Господи, берегтимеш [нужденних], стерегтимеш нас від роду цього [злого] повіки,

8 Ze wszystkich stron niepobożni krążą, gdy wywyższeni bywają najpodlejsi między synami ludzkimi.

[поки] навколо тиняються нечестиві й людська нікчемність у пошані.