Psalmów 119
1 Błogosławieni, którzy żyją bez nagany, którzy chodzą w zakonie Pańskim,
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Błogosławieni, którzy strzegą świadectw jego, i którzy go ze wszystkiego serca szukają;
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 I którzy nie czynią nieprawości, ale chodzą drogami jego.
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Tyś przykazał, aby pilnie strzeżono rozkazań twoich.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Oby wyprostowane były drogi moje ku przestrzeganiu praw twoich!
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 Tedy nie będę zawstydzony, gdy się będę oglądał na wszystkie rozkazania twoje.
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Będę cię wysławiał w szczerości serca, gdy się nauczę praw sprawiedliwości twojej.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Ustaw twoich z pilnością strzedz będę; tylko mię nie opuszczaj.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Jakim sposobem oczyści młodzieniec ścieszkę swoję? Gdy się zachowa według słowa twego.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Ze wszystkiego serca mego szukam cię; nie dopuszczajże mi błądzić od rozkazań twoich.
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 W sercu mojem składam wyroki twoje, abym nie zgrzeszył przeciwko tobie.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Błogosławionyś ty, Panie! nauczże mię ustaw twoich.
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Wargami mojemi opowiadam wszystkie sądy ust twoich.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 W drodze świadectw twoich kocham się więcej, niż we wszystkich bogactwach.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 O przykazaniach twoich rozmyślam, i przypatruję się drogom twoim.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 W ustawach twoich kocham się, i nie zapominam słów twoich.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Daruj to słudze twemu, abym żył, a przestrzegał słów twoich.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Odsłoń oczy moje, abym się przypatrzył dziwom z zakonu twego.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Jestem gościem na ziemi; nie ukrywaj przedemną rozkazań twoich.
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Omdlewa dusza moja, pragnąc sądów twoich na każdy czas.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Wytraciłeś pysznych; przeklęci są ci, którzy błądzą od rozkazań twoich.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Oddal odemnie pohańbienie i wzgardę, gdyż strzegę świadecwt twoich.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 I książęta zasiadają, a mówią przeciwko mnie; wszakże sługa twój rozmyśla w ustawach twoich.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Świadectwa twoje zaiste są mojem kochaniem, i radcami mymi.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Przylgnęła do prochu dusza moja; ożywże mię według słowa twego.
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Drogi moje rozpowiedziałem, a wysłuchałeś mię; naucz mię ustaw twoich.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Daj, abym zrozumiał drogę rozkazań twoich, ażebym rozmyślał o dziwnych sprawach twoich.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Rozpływa się od smutku dusza moja; utwierdźże mię według słowa twego.
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Drogę kłamliwą oddal odemnie, a zakonem twoim udaruj mię.
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Obrałem drogę prawdy, a sądy twoje przekładam sobie.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Przystałem do świadectw twoich; Panie! nie zawstydzajże mię.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Drogą przykazań twoich pobieżę, gdy rozszerzysz serce moje.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Naucz mię, Panie! drogi ustaw twoich, a będę jej strzegł aż do końca.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Daj mi rozum, abym strzegł zakonu twego, ażebym go przestrzegał ze wszystkiego serca.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Daj, abym chodził ścieżką przykazań twoich, gdyż w tem jest upodobanie moje.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Nakłoń serce moje do świadectw twoich, a nie do łakomstwa.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Odwróć oczy moje, aby nie patrzały na marność; na drodze twojej ożyw mię.
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Utwierdź wyrok twój słudze twemu, który się oddał bojaźni twojej.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Oddal odemnie pohańbienie moje, którego się boję; bo sądy twoje dobre.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Oto pragnę rozkazań twoich; w sprawiedliwości twojej ożyw mię.
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 Niech na mię przyjdą litości twoje, Panie! i zbawienie twoje według wyroku twego.
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 Tak abym odpowiedź mógł dać samą rzeczą temu, który mi urąga, gdyż ufam w słowie twojem.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 A nie wyjmuj z ust moich słowa najprawdziwszego; albowiem sądów twoich oczekuję.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 I będę strzegł zakonu twego zawsze, aż na wieki wieczne.
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 A ustawicznie będę chodził na przestrzeństwie, bom się dopytał rozkazań twoich.
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Owszem, będę mówił o świadectwach twoich przed królmi, a nie będę zawstydzony.
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 Bom się rozkochał w przykazaniach twoich, którem umiłował.
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 Przyłożę i ręce moje do rozkazań twoich, które miłuję, a będę rozmyślał o ustawach twoich.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Wspomnij na słowo wyrzeczone do sługi twego, któremeś mię ubezpieczył.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Toć pociecha moja w utrapieniu mojem, że mię wyrok twój ożywia.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Pyszni bardzo się ze mnie naśmiewają; wszakże się od zakonu twego nie uchylam.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Bo pamiętam na sądy twoje wieczne, Panie! któremi się cieszę.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Strach mię ogarnął nad niezbożnymi, którzy opuszczają zakon twój.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Są mi ustawy twoje pieśniami w domu pielgrzymstwa mego.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Wspominam sobie i w nocy na imię twoje, Panie! i strzegę zakonu twego.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Toć mam z tego, że przestrzegam przykazań twoich.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Rzekłem: Panie! to jest cząstka moja, przestrzegać słów twoich.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Modlę się przed obliczem twojem ze wszystkiego serca; zmiłujże się nademną według słowa twego.
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Uważyłem w myślach drogi moje, a obróciłem nogi moje ku świadectwom twoim.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Śpieszę się, a nie omieszkuję przestrzegać rozkazań twoich.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Hufy niepobożnych złupiły mię; ale na zakon twój nie zapominam.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 O północy wstaję, abym cię wysławiał w sądach sprawiedliwości twojej.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Jestem towarzyszem wszystkich, którzy się ciebie boją, i tych, którzy przestrzegają przykazań twoich.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Panie! pełna jest ziemia miłosierdzia twego; nauczże mię ustaw twoich.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Łaskawieś postąpił ze sługą twoim, Panie! według słowa twego.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Dobrego rozumu i umiejętności naucz mię; bom przykazaniom twoim uwierzył.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Pierwej niżem się był uniżył, błądziłem; ale teraz wyroku twego przestrzegam.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Dobryś ty i dobrotliwy; nauczże mię ustaw twoich.
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Uknowali hardzi kłamstwo przeciwko mnie; ale ja ze wszystkiego serca strzegę przykazań twoich.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Serce ich zatyło jako sadło; ale się ja zakonem twoim cieszę.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Jest mi to ku dobremu, żem był utrapiony, abym się nauczył ustaw twoich.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Lepszy mi jest zakon ust twoich, niżeli tysiące złota i srebra.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Ręce twoje uczyniły mię, i wykształtowały mię; dajże mi rozum, abym się nauczył przykazań twoich;
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Aby się radowali bojący się ciebie, ujrzawszy mię, że na słowo twoje oczekuję.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Znam, Panie! iż są sprawiedliwe sądy twoje, a iżeś mię słusznie utrapił.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Niechajże mię, proszę, ucieszy miłosierdzie twoje według wyroku twego, któryś uczynił słudze twemu.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Niechże na mię przyjdą litości twoje, abym żył; bo zakon twój jest kochaniem mojem.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Niech będą zawstydzeni pyszni, przeto, że mię chytrze podwrócić chcieli; ale ja rozmyślać będę w przykazaniach twoich.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Niech się obrócą do mnie, którzy się ciebie boją, i którzy znają świadectwa twoje.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Niech będzie serce moje uprzejme przy ustawach twoich, abym nie był zawstydzony.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Tęskni dusza moja po zbawieniu twojem, oczekuję na słowo twoje.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Ustały oczy moje, czekając wyroku twego, gdy mówię: Kiedyż mię pocieszysz?
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Chociażem jest jako naczynie skórzane w dymie, wszakżem ustaw twoich nie zapomniał.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Wieleż będzie dni sługi twego? kiedyż sąd wykonasz nad tymi, którzy mię prześladują?
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Pyszni pokopali mi doły, co nie jest według zakonu twojego.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Wszystkie przykazania twoje są prawdą; bez przyczyny mię prześladują; ratujże mię.
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 Bez mała mię już wniwecz nie obrócili na ziemi; a wszakżem ja nie opuścił przykazań twoich.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Według miłosierdzia twego ożyw mię, abym strzegł świadectwa ust twoich.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 O Panie! słowo twoje trwa na wieki na niebie.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 Od narodu do narodu prawda twoja; ugruntowałeś ziemię, i stoi.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 Według rozrządzenia twego trwa to wszystko aż do dnia tego; wszystko to zaiste jest ku służbie twojej.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 By był zakon twój nie był kochaniem mojem, dawnobym był zginął w utrapieniu mojem.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Na wieki nie zapomnę na przykazania twoje, gdyżeś mię w nich ożywił.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Twójcim ja, zachowajże mię; bo przykazań twoich szukam.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Czekają na mię niezbożnicy, aby mię zatracili; ale ja świadectwa twoje uważam.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Wszelkiej rzeczy koniec widzę; ale przykazanie twoje bardzo szerokie.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 O jakom się rozmiłował zakonu twego! tak, iż każdego dnia jest rozmyślaniem mojem.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Nad nieprzyjaciół moich mędrszym mię czynisz przykazaniem twojem; bo je mam ustawicznie przed sobą.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Nad wszystkich nauczycieli moich stałem się rozumniejszym; bo świadectwa twoje są rozmyślaniem mojem.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Nad starców jestem roztropniejszy; bo przykazań twoich przestrzegam.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Od wszelkiej złej drogi zawściągam nogi swoje, abym strzegł słowa twego.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Od sądów twoich nie odstępuję, przeto, że ich ty mnie uczysz.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 O jako są słodkie słowa twoje podniebieniu memu! nad miód są słodsze ustom moim.
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Z przykazań twoich nabyłem rozumu: przetoż mam w nienawiści wszelką ścieszkę obłędliwą.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Słowo twe jest pochodnią nogą moim, a światłością ścieszce mojej.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Przysięgłem i uczynię temu dosyć, że będę strzegł sądów sprawiedliwości twojej.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Jestem bardzo utrapiony; o Panie! ożyw mię według słowa twego.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Panie! dobrowolne śluby ust moich przyjmij proszę za wdzięczne, a sądów twoich naucz mię.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Dusza moja jest w ustawicznem niebezpieczeństwie; wszakże na zakon twój nie zapominam.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Sidło na mię niezbożnicy zastawili; lecz ja się od przykazań twoich nie obłądzę.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Za dziedzictwo wieczne wziąłem świadectwa twoje; bo są radością serca mego.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Nakłoniłem serca mego ku wykonywaniu ustaw twoich ustawicznie, i aż do końca (żywota).
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Wymysły mam w nienawiści, a zakon twój miłuję.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Tyś jest ucieczką moją, i tarczą moją; na słowo twoje oczekuję.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Odstąpcież odemnie złośnicy, abym strzegł rozkazania Boga mojego.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Utwierdźże mię według słowa twego, abym żył, a nie zawstydzaj mię w oczekiwaniu mojem.
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Podpieraj mię, abym był zachowany, i rozmyślał w ustawach twoich ustawicznie.
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Podeptałeś wszystkich, którzy się obłądzili od ustaw twoich; albowiem jest kłamliwa zdrada ich.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Odrzucasz jako zużelicę wszystkich niezbożników ziemi; dla tego miłuję świadectwa twoje.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Drży od strachu przed tobą ciało moje; bo się sądów twoich lękam.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Czynię sądy i sprawiedliwość: nie podawajże mię tym, którzy mi gwałt czynią.
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Zastąp sam sługę twego ku dobremu, aby mię hardzi nie potłoczyli.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Oczy moje ustały, czekając na zbawienie twoje, i na wyrok sprawiedliwości twojej.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Obchodź się z sługą twoim według miłosierdzia twego, a ustaw twoich naucz mię.
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Sługamci ja twój, dajże mi zrozumienie; abym umiał świadectwa twoje.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Czasci już, abyś czynił Panie! albowiem wzruszono zakon twój.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Dlatego umiłowałem rozkazania twoje nad złoto, a nad złoto najwyborniejsze.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Przeto, że wszystkie przykazania twoje, wszystkie prawdziwe być uznaję, a wszelkie ścieżki obłędliwe mam w nienawiści.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Dziwne są świadectwa twoje; przetoż ich strzeże dusza moja.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Początek słów twoich oświeca i daje rozum prostakom.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Usta moje otwieram i dyszę; albowiemem przykazań twoich pragnął.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Wejżyjże na mię, a zmiłuj się nademną weaług prawa tych, którzy miłują imię twoje.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Drogi moje utwierdź w słowie twojem, a niech nademną nie panuje żadna nieprawość.
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Wybaw mię od uciśnienia ludzkiego, abym strzegł rozkazań twoich.
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Rozświeć nad sługą twoim oblicze twoje, a naucz mię ustaw twoich.
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Strumienie wód płyną z oczów moich dla tych, którzy nie strzegli zakonu twego.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Sprawiedliwyś ty, Panie! i prawdziwy w sądach twoich.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Przykazałeś sprawiedliwe świadectwa twoje, i wielce prawdziwe.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Zniszczyła mię gorliwość moja, iż zapominają na słowo twoje nieprzyjaciele moi.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Doskonale są doświadczone słowa twoje; dlatego się sługa twój w nich rozkochał.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Jam maluczki i wzgardzony; wszakże przykazań twoich nie zapominam.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Sprawiedliwość twoja sprawiedliwość wieczna, a zakon twój prawda.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Ucisk i utrapienie przyszło na mię; przykazania twoje są kochaniem mojem.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Sprawiedliwość świadectw twoich trwa na wieki; daj mi rozum, a żyć będę.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Wołam ze wszystkiego serca, wysłuchajże mię, o Panie! a będę strzegł ustaw twoich.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Wołam do ciebie, zachowajże mię, a będę pilen świadectw twoich.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Uprzedzam cię na świtaniu i wołam, na słowo twoje oczekując.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Uprzedzają straż nocną oczy moje, przeto, abym rozmyślał o wyrokach twoich.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Panie! głos mój usłysz według miłosierdzia twego; według sądu twego ożyw mię.
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Przybliżają się, którzy naśladują złości, ci, którzy się od zakonu twego oddalili.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Bliskoś ty jest, Panie! a wszystkie przykazania twoje są prawdą.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Dawno to wiem o świadectwach twoich, żeś je na wieki ugruntował.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Obacz utrapienie moje, a wyrwij mię; bom na zakon twój nie zapomniał.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Stań przy sprawie mojej, a obroń mię; dla słowa twego ożyw mię.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Dalekoć jest od niezbożników zbawienie; bo się nie badają o ustawach twoich.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Wielkie są litości twoje, Panie! według sądów twoich ożyw mię.
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Wieleć jest prześladowców moich i nieprzyjaciół moich; wszakże od świadectw twoich nie uchylam się.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Widziałem przestępców, i mierziało mię to, że wyroku twego nie przestrzegali.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Obaczże Panie! iż rozkazania twoje miłuję; według miłosierdzia twego ożyw mię.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Najprzedniejsza rzecz słowa twego jest prawda, a na wieki trwa wszelki sąd sprawiedliwości twojej.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Książęta mię prześladują bez przyczyny; wszakże słów twoich boi się serce moje.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Ja się weselę z wyroku twego, tak jako ten, który znajduje wielkie korzyści.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Ale nienawidzę kłamstwa, i brzydzą się niem; ale zakon twój miłuję.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Chwalę cię siedm kroć przez dzień, dla sądów twoich sprawiedliwych.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Pokój wielki dajesz tym, którzy miłują zakon twój, a nie doznawają żadnego obrażenia.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Panie! oczekuję zbawienia twego; a przykazania twoje wykonywam.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Przestrzega dusza moja świadectw twoich; albowiem je bardzo miłuję.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Przestrzegam przykazań twoich i świadectw twoich; albowiem wszystkie drogi moje są przed tobą.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Panie! niech się przybliży wołanie moje przed oblicze twoje; według słowa twego daj mi zrozumienie.
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Niech przyjdzie prośba moja przed twarz twoję, a według obietnicy twojej wyrwij mię.
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Chwałę wydadzą wargi moje, gdy mię nauczysz ustaw twoich.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Opowiadać będzie język mój wyroki twoje; bo wszystkie przykazania twoje są sprawiedliwość.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Niech mi będzie na pomocy ręka twoja, gdyżem sobie obrał przykazania twoje.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Panie! zbawienia twego pragnę, a zakon twój jest kochaniem mojem.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Żyć będzie dusza moja, i będzie cię chwaliła, a sądy twoje będą mi na pomocy.
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Błądzę jako owca zgubiona, szukajże sługi twego; boć przykazań twoich nie zapominam.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
