Psalmów 109
1 Przedniejszemu śpiewakowi psalm Dawidowy. O Boże chwały mojej! nie milcz;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Bo się usta niepobożnego, i usta kłamliwe przeciwko mnie otworzyły; mówili przeciwko mnie językiem kłamliwym,
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 A słowy jadowitemi ogarnęli mię, walcząc przeciwko mnie bez wszekiej przyczyny.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Przeciwili mi się za miłość moję, chociażem się za nich modlił.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Oddawają mi złem za dobre; a nienawiścią za miłość moję.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Postawże nad nim bezbożnika, a przeciwnik niech stoi po prawej ręce jego.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Gdy przed sądem stanie, niech wynijdzie potępionym, a modlitwa jego niech się w grzech obróci.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Niech będą dni jego krótkie, a przełożeństwo jego niech inny weźmie.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Niech dzieci jego będą sierotami, a żona jego wdową.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Niech będą biegunami i tułaczami synowie jego, niech żebrzą, a niech żebrzą wychodząc z pustek swoich.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Niech lichwiarz załapi wszystko, co jest jego, a niech obcy rozchwycą pracę jego.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Niech nie będzie ktoby mu miłosierdzie pokazał, niech nie będzie, ktoby się zmiłował nad sierotami jego.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Potomkowie jego niech z korzenia wycięci będą; w drugiem pokoleniu niech będzie wygładzone imię ich.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Niech przyjdzie na pamięć nieprawość przodków jego przed Panem, a grzech matki jego niechaj nie będzie zgładzony.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Niech będą przed Panem ustawicznie, ażby wygładził z ziemi pamiątkę ich,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Przeto, że nie pamiętał, aby czynił miłosierdzie, ale prześladował człowieka nędznego i ubogiego, a tego, który był serca utrapionego, chciał zamordować.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Ponieważ umiłował przeklęstwo, niechże przyjdzie na niego; niechciał błogosławieństwa niechże będzie oddalone od niego.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 A tak niech będzie obleczony w przeklęstwo, jako w szatę swoję; a niech wnijdzie jako woda we wnętrzności jego, a jako olej w kości jego.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Niech mu to będzie jako płaszcz do przodziania, a jako pas dla ustawicznego opasywania.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Takowa zapłata niech będzie przeciwnikom moim od Pana, i tym, którzy źle mówią przeciwko duszy mojej.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Ale ty, Panie! o Panie! użyj nademną litości dla imienia twego; a iż dobre jest miłosierdzie twoje, wyrwijże mię.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Bomci ja jest ubogi i nędzny, a serce moje zranione jest w wnętrznościach moich.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Jako cień, który ustępuje, uchodzić muszę; zganiają mię jako szarańczę.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Kolana moje upadają od postu, a ciało moje wychudło z tłustości.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Nadto stałem się im pośmiewiskiem; gdy mię widzą, kiwają głowami swemi.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Wspomóżże mię, o Panie, Boże mój! zachowaj mię według miłosierdzia swego,
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Tak, aby poznać mogli, iż to ręka twoja, a żeś ty, Panie! to uczynił.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Niechże oni przeklinają, ty błogosław; którzy powstali, niech będą zawstydzeni, aby się weselił sługa twój.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Niech będą przeciwnicy moi w hańbę obleczeni, a niech się przyodzieją, jako płaszczem, zelżywością swoją.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Będę Pana wielce wysławiał usty swemi, a w pośród wielu chwalić go będę.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Przeto, że stoi po prawej stronie nędznemu, aby go wybawił od tych, którzy osądzają duszę jego.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
