Psalmów 102
1 Modlitwa utrapionego, gdy będąc w ucisku, przed Panem wylewa żądość swoję. Panie! wysłuchaj modlitwę moję, a wołanie moje niechaj przyjdzie do ciebie.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Nie ukrywaj oblicza twego przedemną; w dzień ucisku mego nakłoń ku mnie ucha twego; w dzień którego cię wzywam, prędko mię wysłuchaj.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Albowiem niszczeją jako dym dni moje, a kości moje jako ognisko wypalone są.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Porażone jest jako trawa, i uwiędło serce moje, tak, żem zapomniał jeść chleba swego.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Od głosu wzdychania mego przylgnęły kości moje do ciała mego.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Stałem się podobnym pelikanowi na puszczy; jestem jako puhacz na pustyniach.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Czuję, a jestem jako wróbel samotny na dachu.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Przez cały dzień urągają mi nieprzyjaciele moi, a naśmiewcy moi przeklinają mię.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Bo jadam popiół jako chleb, a napój mój mięszam ze łzami,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Dla rozgniewania twego, i dla zapalczywości gniewu twego; albowiem podniósłszy mię porzuciłeś mię.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Dni moje są jako cień nachylony, a jam jako trawa uwiądł;
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Ale ty, Panie! trwasz na wieki, a pamiątka twoja od narodu do narodu.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Ty powstawszy zmiłujesz się nad Syonem; boć czas, żebyś się zlitował nad nim, gdyż przyszedł czas naznaczony.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Albowiem upodobały się sługom twoim kamienie jego, i nad prochem jego zmiłują się;
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Aby się bali poganie imienia Pańskiego, a wszyscy królowie ziemscy chwały twojej;
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Gdy pobuduje Pan Syon, i okaże się w chwale swojej;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Gdy wejrzy na modlitwę poniżonych, nie gardząc modlitwą ich.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 To zapiszą dla narodu potomnego, a lud, który ma być stworzony, chwalić będzie Pana,
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Że wejrzał z wysokości świątnicy swojej, że z nieba na ziemię spojrzał;
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Aby wysłuchał wzdychania więźniów, i rozwiązał na śmierć skazanych;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Aby opowiadali na Syonie imię Pańskie, a chwałę jego w Jeruzalemie,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Gdy się pospołu zgromadzą narody i królestwa, aby służyły Panu.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Utrapił w drodze siłę moję, ukrócił dni moich;
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Ażem rzekł; Boże mój! nie bierz mię w połowie dni moich; od narodu bowiem aż do narodu trwają lata twoje.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 I pierwej niżeliś założył ziemię, i niebiosa, dzieło rąk twoich.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 One pominą, ale ty zostajesz; wszystkie te rzeczy jako szata zwiotszeją, jako odzienie odmienisz je, i odmienione będą.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Ale ty tenżeś zawżdy jest, a lata twoje nigdy nie ustaną.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Synowie sług twoich, u ciebie mieszkać będą, a nasienie ich zmocni się przed tobą.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
