Psalmów 102
1 Modlitwa utrapionego, gdy będąc w ucisku, przed Panem wylewa żądość swoję. Panie! wysłuchaj modlitwę moję, a wołanie moje niechaj przyjdzie do ciebie.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Nie ukrywaj oblicza twego przedemną; w dzień ucisku mego nakłoń ku mnie ucha twego; w dzień którego cię wzywam, prędko mię wysłuchaj.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Albowiem niszczeją jako dym dni moje, a kości moje jako ognisko wypalone są.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Porażone jest jako trawa, i uwiędło serce moje, tak, żem zapomniał jeść chleba swego.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Od głosu wzdychania mego przylgnęły kości moje do ciała mego.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Stałem się podobnym pelikanowi na puszczy; jestem jako puhacz na pustyniach.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Czuję, a jestem jako wróbel samotny na dachu.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Przez cały dzień urągają mi nieprzyjaciele moi, a naśmiewcy moi przeklinają mię.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Bo jadam popiół jako chleb, a napój mój mięszam ze łzami,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Dla rozgniewania twego, i dla zapalczywości gniewu twego; albowiem podniósłszy mię porzuciłeś mię.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Dni moje są jako cień nachylony, a jam jako trawa uwiądł;
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Ale ty, Panie! trwasz na wieki, a pamiątka twoja od narodu do narodu.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Ty powstawszy zmiłujesz się nad Syonem; boć czas, żebyś się zlitował nad nim, gdyż przyszedł czas naznaczony.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Albowiem upodobały się sługom twoim kamienie jego, i nad prochem jego zmiłują się;
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Aby się bali poganie imienia Pańskiego, a wszyscy królowie ziemscy chwały twojej;
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Gdy pobuduje Pan Syon, i okaże się w chwale swojej;
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Gdy wejrzy na modlitwę poniżonych, nie gardząc modlitwą ich.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 To zapiszą dla narodu potomnego, a lud, który ma być stworzony, chwalić będzie Pana,
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Że wejrzał z wysokości świątnicy swojej, że z nieba na ziemię spojrzał;
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Aby wysłuchał wzdychania więźniów, i rozwiązał na śmierć skazanych;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Aby opowiadali na Syonie imię Pańskie, a chwałę jego w Jeruzalemie,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Gdy się pospołu zgromadzą narody i królestwa, aby służyły Panu.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Utrapił w drodze siłę moję, ukrócił dni moich;
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Ażem rzekł; Boże mój! nie bierz mię w połowie dni moich; od narodu bowiem aż do narodu trwają lata twoje.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 I pierwej niżeliś założył ziemię, i niebiosa, dzieło rąk twoich.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 One pominą, ale ty zostajesz; wszystkie te rzeczy jako szata zwiotszeją, jako odzienie odmienisz je, i odmienione będą.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Ale ty tenżeś zawżdy jest, a lata twoje nigdy nie ustaną.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Synowie sług twoich, u ciebie mieszkać będą, a nasienie ich zmocni się przed tobą.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
