Przysłów 31
1 Te są słowa Lemuela króla, i zebranie mów, któremi go ćwiczyła matka jego.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Cóż rzekę, synu mój? cóż rzekę, synu żywota mego? i cóż rzekę, synu ślubów moich?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Nie dawaj niewiastom siły twojej, ani dróg twoich tym, którzy do zginienia królów przywodzą.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Nie królom, o Lemuelu! nie królom należy pić wino, a nie panom bawić się napojem mocnym;
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 By snać pijąc nie zapomniał na ustawy, a nie odmienił spraw wszystkich ludzi uciśnionych.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Dajcie napój mocny ginącemu, a wino tym, którzy są ducha sfrasowanego.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Niech się napije, a zapomni ubóstwa swego, a na utrapienie swoje niech więcej nie wspomni.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Otwórz usta swe za niemym w sprawie wszystkich osądzonych na śmierć.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Otwórz usta swe, sądź sprawiedliwie, a podejmij się sprawy ubogiego i nędznego.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Któż znajdzie niewiastę stateczną, gdyż nad perły daleko większa jest cena jej?
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Serce męża jej ufa jej, a na korzyściach schodzić mu nie będzie.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Dobrze mu czyni, a nie źle, po wszystkie dni żywota swego.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Szuka wełny i lnu, a pracuje ochotnie rękami swemi.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Podobna jest okrętom kupieckim; z daleka przywodzi żywność swoję.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 I wstaje bardzo rano, a daje pokarm czeladzi swej, a obrok słuszny dziewkom swym.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Obmyśla rolę, i ujmuje ją; z zarobku rąk swoich szczepi winnice.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Przepasuje mocą biodra swe, a posila ramiona swoje.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Doświadcza, że jest dobra skrzętność jej, a nie gaśnie w nocy pochodnia jej.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Ręce swoje obraca do kądzieli, a palcami swemi trzyma wrzeciono.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Rękę swą otwiera ubogiemu, a ręce swoje wyciąga ku nędznemu.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Nie boi się o czeladź swoję czasu śniegu; albowiem wszystka czeladź jej obłoczy się w szatę dwoistą.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Kobierce sobie robi; płótno subtelne i szarłat jest odzieniem jej.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Znaczny jest w bramach mąż jej, gdy siedzi między starszymi ziemi.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Płótno robi, i sprzedaje, także pasy sprzedaje kupcowi.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Moc i przystojność jest odzieniem jej; nie frasuje się o czasy przyszłe.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Mądrze otwiera usta swe, a nauka miłosierdzia jest na języku jej.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Dogląda rządu w domu swym, a chleba próżnując nie je.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Powstawszy synowie jej błogosławią jej; także i mąż jej chwali ją,
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Mówiąc: Wiele niewiast grzecznie sobie poczynały; ale je ty przechodzisz wszystkie.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Omylna jest wdzięczność, i marna piękność; ale niewiasta, która się Pana boi, ta pochwały godna.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Dajcie jej z owocu ręku jej, a niechaj ją chwalą w bramach uczynki jej.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
