Przysłów 30
1 Te są słowa Agóra, syna Jakiego, i zebranie mów tegoż męża do Ityjela, do Ityjela i Uchala.
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Zaistem jest głupszy nad innych, a rozumu człowieczego nie mam.
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 I nie nauczyłem się mądrości, a umiejętności świętych nie umiem.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Któż wstąpił na niebo, i zasię zstąpił? któż zgromadził wiatr do garści swych? Któż zagarnął wody do szaty swej? któż utwierdził wszystkie kończyny ziemi? Cóż za imię jego? i co za imię syna jego? Wieszże?
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Wszelka mowa Boża jest czysta; on jest tarczą tym, którzy ufają w nim.
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 Nie przydawaj do słów jego, aby cię nie karał, a byłbyś znaleziony w kłamstwie.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Dwóch rzecz żądam od ciebie, nie odmawiajże mi pierwej niż umrę.
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 Marność i słowo kłamliwe oddal odemnie; ubóstwa i bogactwa nie dawaj mi; żyw mię tylko pokarmem według potrzeby mojej;
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 Abym snać nasyconym będąc nie zaprzał się ciebie, i nie rzekł: Któż jest Pan? Albo zubożawszy żebym nie kradł, i nie brał nadaremno imienia Boga mego.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Nie podwodź na sługę przed Panem jego, być snać nie złorzeczył, a ty abyś nie zgrzeszył.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Jest rodzaj, który ojcu swemu złorzeczy, a matce swojej nie błogosławi.
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 Jest rodzaj, który się zda sobie być czystym, choć od plugastwa swego nie jest omyty.
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 Jest rodzaj, którego są wyniosłe oczy, i powieki jego wywyższone są.
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 Jest rodzaj, którego zęby są jako miecze, a trzonowe zęby jego jako noże na pożarcie ubogich na ziemi, a nędzników między ludźmi.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Pijawka ma dwie córki, które mówią: Przynieś, przynieś. Trzy rzeczy są, które nie bywają nasycone, owszem cztery, które nie mówią: Dosyć.
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 Grób, i żywot niepłodny, ziemia też nie bywa nasycona wodą, a ogień nie mówi: Dosyć. (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 Oko, które się naśmiewa z ojca, i wzgardza posłuszeństwem macierzyńskiem, wykłują kruki u potoków, i orlęta je wyjedzą.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Te trzy rzeczy są ukryte przedemną, owszem cztery, których nie wiem:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 Drogi orlej na powietrzu, drogi wężowej na skale, drogi okrętowej w pośród morza, i drogi mężowej z panną.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Takać jest droga niewiasty cudzołożącej: je, a uciera usta swoje, i mówi: Nie popełniłam złego uczynku.
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Dla trzech rzeczy porusza się ziemia, owszem dla czterech, których znieść nie może:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 Dla sługi, kiedy panuje, i dla głupiego, kiedy się nasyci chleba;
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 Dla przemierzłej niewiasty, kiedy za mąż idzie, i dla dziewki, kiedy dziedziczy po pani swojej.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Teć są cztery rzeczy najmniejsze na ziemi, wszakże są mędrsze nad mędrców:
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 Mrówki, huf słaby, które sobie jednak w lecie gotują pokarm swój;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 Króliki, twór słaby, którzy jednak budują w skale dom swój;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 Szarańcze króla nie mają, a wszakże wszystkie hufami wychodzą;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 Pająk rękoma robi, a bywa w pałacach królewskich.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Te trzy rzeczy są, które wspaniale chodzą, owszem cztery, które zmężyle chodzą:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 Lew najmocniejszy między zwierzętami, który przed nikim nie ustępuje:
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 Koń na biodrach przepasany, i kozieł, i król, przeciw któremu żaden nie powstaje.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Jeźliś głupio uczynił, gdyś się wynosił, albo jeźliś źle myślił, połóżże rękę na usta.
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Kto tłucze śmietanę, wybija masło; a kto bardzo nos wyciera, wyciska krew; tak kto wzbudza gniew, wszczyna zwadę.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
