Przysłów 19
1 Lepszy jest ubogi, który chodzi w uprzejmości swej, niżeli przewrotny w wargach swoich, który jest głupim.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Zaiste duszy bez umiejętności nie dobrze, a kto jest prędkich nóg, potknie się.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Głupstwo człowiecze podwraca drogę jego, a przecie przeciwko Panu zapala się gniewem serce jego.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Bogactwa przyczyniają wiele przyjaciół; ale ubogi od przyjaciela swego odłączony bywa.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Fałszywy świadek nie będzie bez pomsty; a kto mówi kłamstwo, nie ujdzie.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Wielu się ich uniża przed księciem, a każdy jest przyjacielem mężowi szczodremu.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Wszyscy bracia ubogiego nienawidzą go; daleko więcej inni przyjaciele jego oddalają się od niego; woła za nimi, a niemasz ich.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Nabywa rozumu, kto miłuje duszę swoję, a strzeże roztropności, aby znalazł co dobrego.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Świadek fałszywy nie będzie bez pomsty; a kto mówi kłamstwo, zginie.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Nie przystoi głupiemu rozkosz, ani słudze panować nad książętami.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Rozum człowieczy zawściąga gniew jego, a ozdoba jego jest mijać przestępstwo.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Zapalczywość królewska jest jako ryk lwięcia; ale łaska jego jest jako rosa na trawie.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Syn głupi jest utrapieniem ojcu swemu, a żona swarliwa jest jako ustawiczne kapanie przez dach.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Dom i majętność dziedzictwem przypada po rodzicach; ale żona roztropna jest od Pana.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Lenistwo przywodzi twardy sen, a dusza gnuśna będzie łaknęła.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Kto strzeże przykazania, strzeże duszy swojej; ale kto gardzi drogami swemi, zginie.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Panu pożycza, kto ma litość nad ubogim, a on mu za dobrodziejstwo jego odda.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Karz syna swego, póki o nim nadzieja, a zabiegając zginieniu jego niech mu nie folguje dusza twoja.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Wielki gniew okazuj, kiedy odpuszczasz karanie, grożąc mu, ponieważ odpuszczasz, że potem srożej karać będziesz.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Słuchaj rady, a przyjmuj karność, abyś kiedyżkolwiek był mądrym.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Wiele jest myśli w sercu człowieczem; ale rada Pańska, ta się ostoi.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Pożądana rzecz człowiekowi dobroczynność jego, ale lepszy jest ubogi, niż mąż kłamliwy.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Bojażń Pańska prowadzi do żywota, a kto ją ma, w obfitości mieszka, i nie spotka go nieszczęście.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Leniwy kryje rękę swą pod pachę, i do ust swych nie podnosi jej.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Bij naśmiewcę, żeby prostak był ostrożniejszym; a roztropnego sfukaj, żeby zrozumiał umiejętność.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Syn wstyd i hańbę zadawający, ojca gubi i matkę wygania.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Synu mój! przestań słuchać nauki, któraby cię odwodziła od mów rozumnych.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Świadek złośliwy pośmiewa się z sądu, a usta niezbożnych połykają nieprawość.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Sądy są na pośmiewców zgotowane, a guzy na grzbiet głupich.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
