Przysłów 17
1 Lepszy jest kęs suchego chleba a w pokoju, niżeli pełen dom nabitego bydła ze swarem.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Sługa roztropny będzie panował nad synem, który jest ku hańbie; a między braćmi będzie dzielił dziedzictwo.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Tygiel srebra a piec złota doświadcza; ale Pan serc dośwadcza.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Zły pilnuje warg złośliwych, a kłamca słucha języka przewrotnego.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Kto się naśmiewa z ubogiego, uwłacza stworzycielowi jego; a kto się raduje z upadku czyjego, nie ujdzie pomsty.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Korona starców są synowie synów ich, a ozdoba synów są ojcowie ich.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Nie przystoi mowa poważna głupiemu, dopieroż księciu usta kłamliwe.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Jako kamień drogi, tak bywa dar wdzięczny temu, który go bierze; do czegokolwiek zmierzy, zdarzy mu się.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Kto pokrywa przestępstwo, szuka łaski; ale kto wznawia rzeczy, rozłącza przyjaciół.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Więcej waży gromienie u roztropnego, niżeli sto plag u głupiego.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Uporny tylko złego szuka, dla tego poseł okrutny będzie nań zesłany.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Lepiej jest człowiekowi spotkać się z niedźwiedzicą osierociałą, niżeli z głupim w głupstwie jego.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Kto oddaje złem za dobre, nie wynijdzie złe z domu jego.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Kto zaczyna zwadę, jest jako ten, co przekopuje wodę; przetoż niż się zwada rozsili, zaniechaj go.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Kto usprawiedliwia niezbożnego, a winnym czyni sprawiedliwego, oba jednako są obrzydliwością Panu.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Cóż po dostatku w ręku głupiego, ponieważ do nabycia mądrości rozumu nie ma?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 Wszelkiego czasu miłuje przyjaciel, a w ucisku stawia się jako brat.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Człowiek głupi daje rękę, czyniąc rękojemstwo przed twarzą przyjaciela swego.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Kto miłuje zwadę, miłuje grzech; a kto wynosi usta swe, szuka upadku.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Przewrotny w sercu nie znajduje dobrego; a kto jest przewrotnego języka, wpadnie we złe.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Kto spłodził głupiego, na smutek swój spłodził go, ani się rozweseli ojciec niemądrego.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 Serce wesołe oczerstwia jako lekarstwo; ale duch sfrasowany wysusza kości.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Niezbożny potajemnie dar bierze, aby podwrócił ścieszki sądu.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Na twarzy roztropnego znać mądrość; ale oczy głupiego aż na kraju ziemi.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 Syn głupi żałością jest ojcu swemu, a gorzkością rodzicielce swojej.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Zaiste nie dobra, winować sprawiedliwego, albo żeby przełożeni kogo dla cnoty bić mieli.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Kto zawściąga mowy swe, jest umiejętnym; drogiego ducha jest mąż rozumny.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Gdy głupi milczy, za mądrego poczytany bywa; a który zatula wargi swoje, za rozumnego.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
