Mateusza 22
1 A odpowiadając Jezus, zasię im rzekł w podobieństwach, mówiąc:
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
2 Podobne jest królestwo niebieskie człowiekowi królowi, który sprawił wesele synowi swemu;
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
3 I posłał sługi swe, aby wezwali zaproszonych na wesele; ale nie chcieli przyjść.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Znowu posłał insze sługi, mówiąc: Powiedzcie zaproszonym: Otom obiad mój nagotował, woły moje i co było karmnego, pobito, i wszystko gotowe, pójdźcież na wesele.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
5 Ale oni zaniedbawszy odeszli, jeden do roli swojej, a drugi do kupiectwa swego;
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 A drudzy pojmawszy sługi jego, zelżyli i pobili je.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
7 Co gdy król usłyszał, rozgniewał się, a posławszy wojska swoje, wytracił one morderce, i miasto ich zapalił.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Tedy rzekł sługom swoim: Weseleć wprawdzie jest gotowe; lecz zaproszeni nie byli godni.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
9 Przetoż idźcie na rozstania dróg, kogokolwiek znajdziecie, wezwijcie na wesele.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
10 Tedy wyszedłszy oni słudzy na drogi, zgromadzili wszystkie, którekolwiek znaleźli, złe i dobre, i napełnione jest wesele gośćmi.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
11 A wszedłszy król, aby oglądał goście, obaczył tam człowieka nie odzianego szatą weselną;
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
12 I rzekł mu: Przyjacielu! jakoś tu wszedł, nie mając szaty weselnej? A on zamilknął.
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
13 Tedy rzekł król sługom: Związawszy nogi i ręce jego, weźmijcie go, a wrzućcie do ciemności zewnętrznych, tam będzie płacz i zgrzytanie zębów.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
14 Albowiem wiele jest wezwanych, ale mało wybranych.
Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
15 Tedy odszedłszy Faryzeuszowie uczynili radę, jako by go usidlili w mowie.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
16 I posłali do niego ucznie swoje z Herodyjany, mówiąc: Nauczycielu! wiemy, żeś jest prawdziwy, i drogi Bożej w prawdzie uczysz, a nie dbasz na nikogo; albowiem nie patrzysz na osobę ludzką.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
17 Przetoż powiedz nam, co ci się zda? Godzili się dać czynsz cesarzowi, czyli nie?
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
18 Ale Jezus poznawszy złość ich, rzekł im: Czemuż mię kusicie, obłudnicy?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
19 Pokażcie mi monetę czynszową; a oni mu podali grosz.
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
20 I rzekł im: Czyjże to obraz i napis?
А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
21 Rzekli mu: Cesarski. Tedy im rzekł: Oddawajcież tedy, co jest cesarskiego, cesarzowi, a co jest Bożego, Bogu.
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
22 To usłyszawszy, zadziwili się, a opuściwszy go, odeszli.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 Dnia onego przyszli do niego Saduceuszowie, którzy mówią, iż nie masz zmartwychwstania, i pytali go,
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
24 Mówiąc: Nauczycielu! Mojżesz powiedział: Jeźliby kto umarł, nie mając dzieci, aby brat jego prawem powinowactwa pojął żonę jego, i wzbudził nasienie bratu swemu.
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
25 Było tedy u nas siedm braci; a pierwszy pojąwszy żonę, umarł, a nie mając nasienia, zostawił żonę swoję bratu swemu.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
26 Także też wtóry i trzeci, aż do siódmego.
Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 A na ostatek po wszystkich umarła i ona niewiasta.
А по всіх вмерла й жінка.
28 Przetoż przy zmartwychwstaniu, któregoż z tych siedmiu będzie żoną, gdyż ją wszyscy mieli?
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
29 A odpowiadając Jezus rzekł im: Błądzicie, nie będąc powiadomieni Pisma, ani mocy Bożej.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
30 Albowiem przy zmartwychwstaniu ani się żenić, ani za mąż chodzić nie będą, ale będą jako Aniołowie Boży w niebie.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
31 A o powstaniu umarłych nie czytaliście, co wam powiedziano od Boga mówiącego:
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
32 Jam jest Bóg Abrahama, i Bóg Izaaka, i Bóg Jakóba? Bóg nie jestci Bogiem umarłych, ale żywych.
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
33 A usłyszawszy to lud, zdumiał się nad nauką jego.
А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
34 Lecz gdy usłyszeli Faryzeuszowie, że zawarł usta Saduceuszom, zeszli się wespół.
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
35 I spytał go jeden z nich, zakonnik, kusząc go i mówiąc:
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
36 Nauczycielu! które jest największe przykazanie w zakonie?
„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
37 A Jezus mu rzekł: Będziesz miłował Pana, Boga twego, ze wszystkiego serca twego, i ze wszystkiej duszy twojej i ze wszystkiej myśli twojej.
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
38 To jest pierwsze i największe przykazanie.
Це найбільша й найперша заповідь.
39 A wtóre podobne jest temuż: Będziesz miłował bliźniego twego, jako samego siebie.
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
40 Na tych dwóch przykazaniach wszystek zakon i prorocy zawisnęli.
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
41 A gdy się Faryzeuszowie zebrali, spytał ich Jezus,
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 Mówiąc: Co się wam zda o Chrystusie? Czyim jest synem? Rzekli mu: Dawidowym.
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
43 I rzekł im: Jakoż tedy Dawid w duchu nazywa go Panem? mówiąc:
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 Rzekł Pan Panu memu: Siądź po prawicy mojej, aż położę nieprzyjacioły twoje podnóżkiem nóg twoich.
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
45 Ponieważ go tedy Dawid nazywa Panem, jakoż jest synem jego?
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
46 A żaden mu nie mógł odpowiedzieć i słowa, i nie śmiał go nikt więcej od onego dnia pytać.
І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
